горло

(аж) із го́рла лі́зе (грубо пре́ться) у кого, зневажл., перев. безос. 1. Хтось дуже багатий. Отож якраз він такий злидар.. Не бійсь, в нього з горла лізе… (Ю. Збанацький). 2. У когось дуже багато чого-небудь. У нас з бабою молока немає, а в них аж із горла преться (Ю. Збанацький).

бра́ти / взя́ти за го́рло. Настирливо або силою домагатися чого-небудь. Беруть за горло: — Друкуй! Мистецтво вимагає жертв! (А. Крижанівський); // Завдавати прикрощів. Працювати по-старому — самогубство. Будь-яке вузьке місце відразу бере за горло, б’є по прибутку, фондах (З газети).

бра́ти (хапа́ти, схо́плювати і т. ін.) / взя́ти (схопи́ти) за го́рло кого. 1. Настирливо або силою домагатися чогось. Почалися виступи делегатів з місць.., тут же грізно клялися, що твердою рукою .. візьмуть саботажників за горло (О. Гончар). 2. Сваритися з кимось, прискіпуватися до когось. — От вони й хапатимуть один одного за горло з приводу кожної дрібниці… А знаєш, я не від того, щоб вони посперечались (Ю. Шовкопляс); Вони (французи) і на владику лають, За горло всякого хватають, Гризуться і проміж себе (І. Котляревський).

видира́ти / ви́дерти з зубі́в (з ро́та, з рук, з го́рла) у кого, кого і без додатка, несхв. Силоміць забирати, віднімати що-небудь у когось. — Ґазда.., а в бінної (бідної) удови з рота видираєш (Г. Хоткевич); — От і купив, от тобі й нива! — думав Роман..— Ціпов’яз з зубів видер мені ниву! (М. Коцюбинський); Тих, кому захочеться взяти булаву, немало. Важливіше видерти її з рук схизмата Хмеля (Н. Рибак); (Одарка:) Нехай віддасть хустку. Я в нього (Олексія) з горла видеру... (Г. Квітка-Основ’яненко).

в одне́ го́рло, зі сл. крича́ти, гука́ти і под. Одночасно, разом; одностайно. — Благодійнику наш, кому хочеться тікати з раю,— загукали ми в одне горло (В. Стус).

де́рти го́рло (горля́нку), зневажл. 1. З великим напруженням кричати, галасувати, співати. (Шкорупський:) Так музика ревла і півчі горло дерли за обідом, що й досі в вухах лунає (М. Кропивницький); (Никодим:) Люде (люди) діло роблять, а ви, як півень той, раз у раз горлянку дерете! (І. Карпенко-Карий); — Чого дерете горлянку?! Жінки, ошелешені несподіваною вихваткою Оксена, відхлинули назад (Григорій Тютюнник). 2. кому і без додатка. Бути неприємним комусь, прикро вражати кого-небудь. Проханий кусок горло дере (М. Номис).

з го́рла пре у кого і без додатка, безос., грубо. Усього вистачає у когось, хтось дуже багатий. Тепер не проживеш, як не вкрадеш. .. Подумаєш, на якийсь там маторжаник украде. На зуба покласти. Так не від того, що з горла пре, а голод диктує (В. Дрозд); — Наче крохмаль картопля. Біла-біла всередині. Казала Уляна, що на сушню виміняє. У кого з горла пре, тому і Бог дає (В. Дрозд).

клубо́к підко́чується (підступа́є) / підкоти́вся (підступи́в) до го́рла кому. Кому-небудь спазми стискають горло від сильного хвилювання, переживання і т. ін. Бронкові підкотився клубок до горла. Адже це він запалив їх (селян) словом,.. а сам так ганебно потрапив до рук отим шпикам (Ірина Вільде); Гіркий клубок підкотився Платонові до горла, й він тихо вийшов на подвір’я (М. Зарудний).

на все го́рло; грубо на всю горля́нку, зі сл. крича́ти, смія́тися, співа́ти і т. ін. Дуже голосно. Кайдаш і Лаврін .. кричали на все горло .. і підняли .. ґвалт на весь куток (І. Нечуй-Левицький); Катерина засміялася на все горло (Ірина Вільде); Оленка виспівувала на все горло (К. Гордієнко); Приїжджав, скажемо, ваш .. губерніяльний (губернський) секретар і кричить на всю горлянку (М. Хвильовий); // З найбільшою інтенсивністю, з повним задоволенням. на по́вне го́рло. Вже третій день я п’ю життя на повне горло (М. Коцюбинський).

наступа́ти / наступи́ти на го́рло (розм. на горля́нку) кому і без додатка. Настирливо вимагати від когось чого-небудь або спонукати, примушувати до чогось. (Нартал:) Га, мовчиш, мовчиш? Ага, я наступав тобі на горло? (Леся Українка); Славка наступала батькові на горло — кинь торгівлю (С. Чорнобривець); Цей несподіваний обшук врятує його від сварки з отим чужим гуртоправом і чабаном, що просто наступає на горлянку (В. Кучер); (Варка:) А скільки нам винні?.. (Демко:) Ну що ж як винні? На горлянку кожному не наступиш — віддадуть… (М. Кропивницький).

не лі́зе (не йде) в рот (у го́рло, грубо в пе́льку) кому і без додатка. 1. У когось зовсім немає апетиту, хтось не хоче їсти, кому-небудь не хочеться їсти, не їсться. (Микола:) Ходи й ти обідати. Мені якось самому страва в рот не лізе (І. Франко); Принесли їй і хліба, і паляниці, і якої то страви не понаносили! Так нічого їй і в рот не йде! (Г. Квітка-Основ’яненко); Винесла нехитру вечерю, заходилася спроквола їсти. А воно чомусь і надворі їй не лізло в горло (Є. Гуцало); Маруся .. мовчки вертала кулешу Юрчикові.. — Не можу, голубчику. В горло не йде (Г. Хоткевич); Чим я тебе маю годувати, коли тобі навіть мій рис не лізе в пельку? (Ю. Збанацький); Черствий хліб не йшов йому в пельку (І. Нечуй-Левицький). не йде до го́рла. Обід не йде (Іванові) до горла (М. Коцюбинський). не полі́зе в го́рло. І сон не прийде, і хліба шматок не полізе в горло, коли чекаєш, що ось-ось на тебе впаде град куль і свинцю (Ю. Збанацький). 2. У когось дуже багато чого-небудь. Такий багатир, що й свої (гроші) в пельку йому не лізуть (В. Самійленко).

перегриза́ти / перегри́зти го́рло (горля́нку) кому і без додатка. 1. Непримиренно сваритися між собою або жорстоко розправлятися з ким-небудь, перев. у стані гніву, озлоблення і т. ін. — Ой, що тепер роблять люди… Горло один одному перегризають за шматок хліба… (З. Тулуб); Він також уже знав про втечу опришка і чекав .. Ой чекав! Як звір у клітці, бігав по хаті — мало!.. Вибіг надвір, крутився .. поміж смереками. Попадися йому тепер хто під руки — горло перегриз би (Г. Хоткевич); Годину тому він готовий був перегризти горло кожному, хто б сказав, що оунівці насміляться сунутися на Круту гору (М. Ю. Тарновський); А ти ж гадав, він за бідноту вболіватиме? Та це такий вовк, що всім би нам горлянку перегриз (А. Шиян). поперегриза́ти горля́нки (про всіх або багатьох). І Каргатові твоєму, і тобі разом з ним горлянки поперегризаю, якщо в Лори хоч одна сльозинка впаде через нього (Ю. Шовкопляс); — Вони сподіваються, що ми на Україні поперегризаємо самі собі горлянки, щоб голими руками тоді нас патрати (Іван Ле). перерва́ти горля́нку. Санька любила брата з ревністю ведмедиці. Кожному, хто смів його ображати, вона ладна була перервати горлянку (Григорій Тютюнник). 2. Настирливо, наполегливо, часто не гребуючи будь-якими засобами, домагатися свого. Я буду крутий за правду і за інтереси нашого колгоспу, коли треба, горло перегризу, а спуску не дам (В. Кучер); Багрич вірив Алієву. Так, цей справді доведе, переконає, доб’ється правди. Він перегризе горло, відстоюючи — не своє особисте, а інтереси народу, держави (Л. Дмитерко); Ех, коли б вернути час розподілу, він би вже не ховався за спини, очікуючи, коли його покличуть та скажуть: “Ось що лишилося, вибирайте!..” Він би розштовхав їх ліктями, горло перегриз… (В. Дрозд).

пополоска́ти / полоска́ти в ро́ті (зу́би, го́рло і т. ін.) чим і без додатка, жарт. Випити незначну кількість алкогольного напою; трохи випити. Та й де їм (молодим), вишкваркам, горілку ту круглять (пити) .. Не вспіють квартою в ротах пополоскать,— Вже й по-індичому в шинку заґерґотали! (П. Гулак-Артемовський); (Денис:) Ото либонь Гарасим кладе стіжок, чи нема в нього хоч капелини (горілки), щоб хоч зуби пополоскать? (М. Кропивницький).

по (са́ме) го́рло. 1. Дуже багато. Йому й так роботи по горло. Хліб давай, молоко і м’ясо вези (В. Кучер); Роботи (в полі) — по саме горло (П. Інгульський). 2. У великій мірі, повністю. — Хоче суд над ближнім творити, Бувши сам по горло у гріхах (С. Караванський); Він зайнятий по горло і тому не подає вістей (З газети).

приста́ти / пристава́ти з ноже́м до го́рла. Настирливо вимагати чого-небудь від когось. — Дід собі в комірчині овес видає, а баба в хатині ніяк від циганок не відчепиться: пристали з ножем до горла, де золоті дукачі заховані (Григорій Тютюнник). приступи́ти з го́стрим ноже́м до го́рла. — А от як ці брати приступлять з гострим ножем до горла, то тоді й пізнають, що воно за брати (Панас Мирний).

промочи́ти / промо́чувати го́рло (горта́нь). Випити (перев. про алкогольні напої). Навіть під час богослужіння вмів (піп) викроїти невеличкий “антракт”, вийти в ризницю і промочити горло (Ю. Мельничук); Пісня зміняла пісню, аж доки всі стомилися і хтось сказав, що треба вже промочити горло. Випили, а потім враз загомоніли про давнину,.. про запорожців (Василь Шевчук); — Постривай, пане гетьмане, розкажу все, дай перше промочити гортань (П. Куліш); Зійдуться в шинок людці розважитись, візьмуть півкварти, кварту, щоб було чим горло промочувати (Панас Мирний).

прополоска́ти / прополі́скувати го́рло чим (перев. про алкогольні напої). Випити. (Степан Демидович:) Гапко! Не забудь положити.. в повозку сальця й ковбаску. Та принеси нам чого-небудь горло прополоскати (В. Самійленко); Іван прополіскував горло горілкою і знов, як та качка, жбурляв вареники в пельку та глитав похапцем (І. Нечуй-Левицький).

пропуска́ти / пропусти́ти крізь го́рло що. Витрачати гроші, майно на алкогольні напої. — Радше все крізь горло пропущу,— і худобу, і господарство, і землю! (І. Франко).

рва́ти го́рло (горля́нку). Дуже кричати, галасувати. Справник з фаетона захрипів.. до громади зірваним голосом: видко тепер кожного дня доводиться рвати горло (М. Стельмах).

слова́ застряю́ть (застига́ють) / застря́ли (застря́гли, засти́гли) в го́рлі (у гру́дях) кого, кому і без додатка. Хто-небудь втрачає здатність говорити через сильне хвилювання, переживання тощо. Голос у нього переривався, глухо хрипів, слова застрявали в просохлому горлі (Д. Ткач); Слова застряли десь у грудях, і Густав не міг нічого сказати (А. Хижняк); Жменяк спалахнув гнівом, схопився на ноги і взяв Петричка за петельки так міцно, що всі слова застигли Петричкові в горлі (М. Томчаній). сло́во застря́ло (застря́гло) в го́рлі. — Поранено командира взводу,— додав він (політрук) по хвилі притишеним голосом.— Командира? — слово застряло в горлі Білогруда (Ю. Бедзик); Здавалось, всяке прощальне слово так і застрягло йому в горлі (О. Кобилянська).

сльо́зи в го́рлі застря́гли кому і без додатка. Хто-небудь хотів би, але не може заплакати. А коли впізнала (мати сина) — впала на груди, дивилась і надивитись не могла, плакала б, так сльози в горлі застрягли (Ю. Збанацький).

сміх застря́в у го́рлі в кого, рідко кому. Хто-небудь раптово перестав сміятися через щось. Сміх чомусь застряв у Каргата в горлі. Все тіло.. напружилось (Ю. Шовкопляс).

ста́ти / стоя́ти кі́сткою в го́рлі (попере́к го́рла) кому і без додатка. 1. Завадити кому-небудь, дуже занепокоїти когось, викликати заздрість у когось. — І тут поперек горла став панові людський шматок хліба,— краєчком хустки провела дівчина по очах (М. Стельмах); Крищук слухав, занотував у щоденнику, а думками витав у полі, біля того злощасного клину. Кому стали поперек горла оті кілька гектарів? (М. Олійник); Бідні люди любили Івана. А дукачам його язик і характер кісткою в горлі стояли (І. Муратов). 2. Стати на перешкоді кому-, чому-небудь. (Бурлака:) Ти думаєш, що так собі пройде? Ні, я тобі кісткою в горлі стану, подавишся! (І. Карпенко-Карий); — А ви ж їм що… кісткою в горлі стали? — прогунявив Юхим, знов виймаючи люльку з своїх латаних і перелатаних “бруків”, як він називав свої штани (В. Винниченко). ста́ти го́стрим ноже́м впо́перек го́рла. Кожного з своїх перебирали та перетирали пани на зубах і всякий раз верталися вони до тієї проклятої волі, котра гострим ножем стала впоперек їх горла (Панас Мирний). 3. Зробитися остогидним, ненависним кому-небудь. — Твій хліб давно мені кісткою в горлі став, бо не тільки вдень, а навіть вночі, крізь сон, чую паскудства свого рідного брата (М. Стельмах); — Тарасе Овсійовичу, а що мені казати,— тоном скривдженої людини озвався Корж.— Коли вже вам Давид Онопрійович став поперек горла, то що ж я маю робити? (С. Добровольський); Слухаю я ваші слова, все чернь та чернь. Поперек горла кісткою стала чернь… А де були б ви, шановні райці й лавники, коли б не та чернь, котру клянете і гудите? (Н. Рибак).

стоя́ти (става́ти) / ста́ти клубко́м в го́рлі. Не давати можливості вільно дихати; душити (про біль, образу і т. ін.). Сльози безсилого розпачу й образи палили груди, ставали в горлі клубком (З. Тулуб).

стоя́ти / ста́ти кілко́м (ко́лом) в го́рлі. 1. Не проходити, застрявати (про несмачну, важку, суху їжу). — А криницю під вербою хто почистив од муляки, вода вже встоялась, чиста й студена.— Хай би та чиста й студена вода кілком у горлі твоєму стала! (Є. Гуцало). 2. Дуже набридати, остогидіти. — Вже мені ті його вірші кілком в горлі стоять! (І. Франко).

у три го́рла, зі сл. ї́сти, пи́ти і т. ін. Дуже багато, досхочу. А сам у три горла їсть і п’є (С. Ковалів); — Одні живуть впроголодь, а декому вистачає у три горла (І. Цюпа).

шмато́к (кусо́к) не йде (не лі́зе) / не піде́ (не полі́зе) в го́рло кому. Хто-небудь не хоче або не може їсти з певних причин. Посідали за стіл. Він їв добре. Їй шматок не йшов у горло, та силувала себе їсти (Б. Грінченко); Віктор настороживсь. Але щоб приховати від Людмили свою настороженість, продовжує мовби ще з більшим апетитом їсти. Хоч і не лізе шматок у горло (А. Головко); (Гапка:) Пообідала б. (Домаха:) Не піде шматок у горло (М. Кропивницький);(Золотницький:) Обідать у такого хазяїна важко, тут і кусок в горло не полізе (І. Карпенко-Карий). хлі́ба шмато́к не полі́зе в го́рло. І сон не прийде, і хліба шматок не полізе в горло, коли чекаєш, що ось-ось на тебе впаде град куль і свинцю (Ю. Збанацький).

шмато́к хлі́ба стає́ попере́к го́рла кому і без додатка. У кого-небудь з певних причин зникає бажання їсти. — Їсть мене свекруха, як їржа залізо, за ті поросята, дорікає і при вече́рі, і від того шматок хліба мені стає поперек горла (З журналу). шмато́к хлі́ба стає́ ру́ба в го́рлі. Стає руба шматок хліба в горлі, як вона згадає про це (докори), сідаючи їсти (Панас Мирний).