1. Словник української мови в 11 томах

горло

ГО́РЛО, а, с.

1. Передня частина шиї, в середині якої знаходиться початок стравоходу і дихальних шляхів.

Мов хто обложив кригою Петрове серце, мов хто холодними руками узявся за його горло від тих слів (Мирний, І, 1954, 392);

// Хрящовий канал, який є початком стравоходу і дихальних шляхів.

Потім дорогою ще трохи простудилась на тих нічних пересіданнях, так що тепер кашляю і горло болить (Л. Укр., V, 1956, 415);

Крутоярові од жалю і хвилювання стисло горло (Собко, Біле полум’я, 1952, 37);

*Образно. Лівий берег кипів, клекотав, ревів, .. розмовляв металевими горлами сотень гучномовців (Дмит., Розлука, 1957, 276).

∆ Ди́хальне го́рло — частина дихального шляху, що міститься між гортанню і легенями; трахея.

Вчитель показує шлях повітря від носових отворів до легень, послідовно називаючи носову порожнину, носоглотку, гортань, дихальне горло (трахею) і бронхи (Метод. викл. анат… 1955, 110).

∆ Бра́ти (взя́ти, хвата́ти, схвати́ти) за го́рло — настирливо або силою домагатися чого-небудь, ставити у безвихідне становище.

— Вони [французи] і на владику лають, За горло всякого хватають, Гризуться і проміж себе (Котл., І, 1952, 160);

[Гайдай:] На кораблях провокації. Одні додому рвуться, інші — контра. Ще день і за горло б узяли нас, щоб тільки повернути кораблі (Корн., І, 1955, 59);

Го́рло де́рти (дра́ти) див. де́рти;

Го́рло перегри́зти див. перегри́зти;

Го́рло прополоска́ти — трохи випити.

— Та принеси нам чого-небудь горло прополоскати (Сам., II, 1958, 131);

Кі́сткою ста́ти (застря́ти) у го́рлі; Попере́к го́рла ста́ти — стати на перешкоді кому-, чому-небудь; перешкодити.

[Бурлака:] Ти думаєш, що так собі пройде? Ні, я тобі кісткою в горлі стану, подавишся! (К.-Карий, 1,1960, 75);

— Тарасе Овсійовичу, а що мені казати, — тоном скривдженої людини озвався Корж. — Коли вже вам Давид Онопрійович став поперек горла, то що ж я маю робити? (Добр., Тече річка.., 1961, 52);

На все го́рло — дуже голосно.

Сей вид видався Целі таким комічним, що засміялася на все горло (Фр., II, 1950, 300);

Наступа́ти (наступи́ти) на го́рло див. наступа́ти;

По го́рло:

а) в ріст людини; до горла.

По горло в осінній холодній воді Убрід перейшли ми Лубанські болота (Нех., Хто сіє вітер, 1959, 368);

б) дуже багато.

У Дмитра було справ, як говориться, по горло — то укрупнення, то сівба, то електростанція, а це вже й ремонт тракторів починається (Збан., Переджнив’я, 1960, 412).

2. Верхня звужена частина посуду.

Глиняні посудини дунайської культури мають форму чашок, кубків і невеликих плоскодонних глечиків з більш або менш круглим корпусом і високим горлом (Нариси стар. іст. УРСР, 1957, 51).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. горло — (передня частина шиї) зневажл. горлянка, діал. гортанка, гардзявка. Словник синонімів Полюги
  2. горло — го́рло іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  3. горло — Горлянка, зн. пелька; (посуду) отвір, горловина. Словник синонімів Караванського
  4. горло — -а, с. 1》 Передня частина шиї, всередині якої знаходиться початок стравоходу і дихальних шляхів. || Хрящовий канал, який є початком стравоходу і дихальних шляхів. 2》 Верхня звужена частина посуду. 3》 Протока між внутрішнім і окраїнним морями або при впадінні річки в озеро чи море. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. горло — хохл. (горло) горлянка горлянка, гергавка, (жбанка) шийка, (затоки) горло Словник чужослів Павло Штепа
  6. горло — ГО́РЛО, а, с. 1. Передня частина шиї, у середині якої знаходиться початок стравоходу і дихальних шляхів. Мов хто обложив кригою Петрове серце, мов хто холодними руками узявся за його горло від тих слів (Панас Мирний); З сiней, розтираючи долонею горло... Словник української мови у 20 томах
  7. горло — го́рло: ◊ на ціле го́рло дуже голосно (ст): Таке саме зі сліпим “Грайком”, який грав на гармонії коло Віденської кав'ярні. Як йому дали 10 грошів, то він грав наш гимн “на ціле горло” (Домбровський) ◊ переполо́кання горла = переполо́кання Лексикон львівський: поважно і на жарт
  8. горло — Вже горло засхло, куди вино йшло. Глум з пяниці, що пропив майно. Горло, яке вузьке, а воли й корови пожирає. П'яниці і марнотравники потратили череди худоби. Як у горлі стане, то тоді перестане. Про скупара, який аж тоді перестане здирати людей, як умре. Приповідки або українсько-народня філософія
  9. горло — Верло, горлечко, горляка, горлянка, гортань, пелька, хавка Словник синонімів Вусика
  10. горло — У хордових тварин частина передньої кишки, розміщена позаду ротової порожнини; у наземних хордових в г. відкривається стравохід та дихальні шляхи, у риб г. веде просто у стравохід, у безхордових г. — передня частина кишківника. Універсальний словник-енциклопедія
  11. горло — (аж) із го́рла лі́зе (грубо пре́ться) у кого, зневажл., перев. безос. 1. Хтось дуже багатий. Отож якраз він такий злидар.. Не бійсь, в нього з горла лізе… (Ю. Збанацький). 2. У когось дуже багато чого-небудь. Фразеологічний словник української мови
  12. горло — ГО́РЛО (передня частина шиї, в середині якої знаходиться початок стравоходу і дихальних шляхів), ГОРЛЯ́НКА розм., ГОРТА́НКА діал. Сухий кусок горло дере (прислів'я); — Хіба ж полізе шматок у горлянку? (А. Словник синонімів української мови
  13. горло — Го́рло, -ла, -лу; го́рла, го́рел і го́рлів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  14. горло — Горло, -ла с. 1) Горло, глотка. Проханий кусок горло дере. Ном. № 4493. Кричать на все горло. К. ЧР. У горлі пересохло. Треба горло промочити. на горло заробляти. Зарабатывать на водку. Черк. у. горлом дарувати. Освобождать отъ смертной казни. Словник української мови Грінченка