1. Словник української мови в 11 томах

горличка

ГО́РЛИЧКА, и, ж. Зменш.-пестл. до гор́лиця 1, 2.

— А горличка знаєш, де кубельце звила? (Вишня, II, 1956, 274);

— Нехай мене мир не знає, коли я зраджу тебе, моя горличко! (Вовчок, І, 1955, 51).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. горличка — го́рличка іменник жіночого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. горличка — -и, ж. Зменш.-пестл. до горлиця 1), 2). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. горличка — ГО́РЛИЧКА, и, ж. Зменш.-пестл. до го́рлиця 1, 2. – А горличка знаєш, де кубельце звила? (Остап Вишня); Горличка тремтіла крильцями, але не лякалась і не тікала (Н. Королева); – Нехай мене мир не знає, коли я зраджу тебе, моя горличко!... Словник української мови у 20 томах
  4. горличка — Горлиця, -ці ж. 1) Горлинка, родъ дикаго голубя. Воркувала горлиця у садку. Гліб. 2) Родъ танца. Мкр. Н. 29. 3) Пѣсня про горлинку. Заспіває про Чалого на Горлицю зверне. Шевч. 8. 4) Употр. какъ ласкательное слово, особенно въ уменьш. горличка. Словник української мови Грінченка