1. Словник української мови в 11 томах

горлиця

ГО́РЛИЦЯ, і, ж.

1. Лісовий птах, менший від голуба; дикий голуб.

Десь далеко затуркотіла горлиця, неначе й собі згукувалась з живим людським гуканням (Н.-Лев., IV, 1956, 80);

Горлиця і припутень мостять на дереві просте гніздо з кількох покладених навхрест паличок (Корисні птахи.., 1950, 35);

*У порівн. Як схопиться Парася!.. Дмухає на огонь, кожух його струшує, і в’ється, як горлиця, коло його (Вовчок, І, 1955, 283).

2. Ласкаве звертання до дівчат та жінок.

— Дівчино, горлице, коли б ти знала, якого жалю ти мені завдала! — подумав Микола, глянувши на Мокрину (Н.-Лев., II, 1956, 230).

3. Давній український народний танець і музика до нього.

Чоботи вибивають горлицю — підлога двигтить (Донч., І, 1956, 241);

Бандура горлиці бриньчала (Котл., , 1952, 73).

4. Українська сольна народна пісня.

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. горлиця — го́рлиця іменник жіночого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. горлиця — [горлиец'а] -ц'і, ор. -цеийу Орфоепічний словник української мови
  3. горлиця — -і, ж. 1》 Лісовий птах, менший від голуба; дикий голуб. 2》 Ласкаве звертання до дівчат і жінок. 3》 Давній український народний танець і музика до нього. 4》 Українська сольна народна пісня. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. горлиця — Український народний масовий танець. Музичний розмір 2/4. Виконується в швидкому темпі. Словник-довідник музичних термінів
  5. горлиця — ГО́РЛИЦЯ, і, ж. 1. Лісовий птах родини голубових, менший від домашнього голуба; дикий голуб. Десь далеко затуркотіла горлиця, неначе й собі згукувалась з живим людським гуканням (І. Нечуй-Левицький); З лісу на світлу галявину вилетіла сиза горлиця .. Словник української мови у 20 томах
  6. горлиця — би́тися як го́рлиця. Дуже тужити, побиватися, переживати через кого-, що-небудь. Ой п’є Овраменко, ой п’є молоденький .. Його мати та старенька Як горлиця б’ється (Укр.. думи..). Фразеологічний словник української мови
  7. горлиця — ГО́ЛУБ (птах родини голубоподібних), ГОЛУБИ́НА поет. рідше, ГУ́ЛЯ дит., фольк.; ГО́РЛИЦЯ (дикий). Рудасті голуби граціозно поводили голівками і ніжно воркотіли (В. Кучер); З-за дерев пурхнула голубина (П. Словник синонімів української мови
  8. горлиця — Го́рлиця, -ці, -цею; -лиці, -лиць Правописний словник Голоскевича (1929 р.)