горлиця
ГО́РЛИЦЯ, і, ж.
1. Лісовий птах родини голубових, менший від домашнього голуба; дикий голуб.
Десь далеко затуркотіла горлиця, неначе й собі згукувалась з живим людським гуканням (І. Нечуй-Левицький);
З лісу на світлу галявину вилетіла сиза горлиця .. і сіла на сусідньому дубі (К. Гриб);
Горлиця і припутень мостять на дереві просте гніздо з кількох покладених навхрест паличок (з наук. літ.);
* У порівн. Як схопиться Парася!.. Дмухає на огонь, кожух його струшує, і в'ється, як горлиця, коло його [нього] (Марко Вовчок).
2. Ласкаве звертання до дівчат та жінок.
Ой дiвчина горлиця До козака горнеться (з народної пісні);
– Дівчино, горлице, коли б ти знала, якого жалю ти мені завдала! – подумав Микола, глянувши на Мокрину (І. Нечуй-Левицький).
3. Давній український народний танець і музика до нього.
Бандура горлиці бриньчала (І. Котляревський);
Чоботи вибивають горлицю – підлога двигтить (О. Донченко);
Це була горлиця, яку танцювали дівчата (Б. Левін).
4. Українська народна сольна пісня.
Отакий-то Перебендя, Старий та химерний! Заспіває про Чалого – На Горлицю зверне (Т. Шевченко);
– Заспівайте лишень “Горлиці”! От пісня! – говорив Сухобрус, розвеселившись. Дочки вдарили “Горлиці” дрібно й голосно (І. Нечуй-Левицький).
Значення в інших словниках
- горлиця — го́рлиця іменник жіночого роду, істота Орфографічний словник української мови
- горлиця — [горлиец'а] -ц'і, ор. -цеийу Орфоепічний словник української мови
- горлиця — -і, ж. 1》 Лісовий птах, менший від голуба; дикий голуб. 2》 Ласкаве звертання до дівчат і жінок. 3》 Давній український народний танець і музика до нього. 4》 Українська сольна народна пісня. Великий тлумачний словник сучасної мови
- горлиця — Український народний масовий танець. Музичний розмір 2/4. Виконується в швидкому темпі. Словник-довідник музичних термінів
- горлиця — би́тися як го́рлиця. Дуже тужити, побиватися, переживати через кого-, що-небудь. Ой п’є Овраменко, ой п’є молоденький .. Його мати та старенька Як горлиця б’ється (Укр.. думи..). Фразеологічний словник української мови
- горлиця — ГО́ЛУБ (птах родини голубоподібних), ГОЛУБИ́НА поет. рідше, ГУ́ЛЯ дит., фольк.; ГО́РЛИЦЯ (дикий). Рудасті голуби граціозно поводили голівками і ніжно воркотіли (В. Кучер); З-за дерев пурхнула голубина (П. Словник синонімів української мови
- горлиця — Го́рлиця, -ці, -цею; -лиці, -лиць Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- горлиця — ГО́РЛИЦЯ, і, ж. 1. Лісовий птах, менший від голуба; дикий голуб. Десь далеко затуркотіла горлиця, неначе й собі згукувалась з живим людським гуканням (Н.-Лев. Словник української мови в 11 томах