горличка
ГО́РЛИЧКА, и, ж.
Зменш.-пестл. до го́рлиця 1, 2.
– А горличка знаєш, де кубельце звила? (Остап Вишня);
Горличка тремтіла крильцями, але не лякалась і не тікала (Н. Королева);
– Нехай мене мир не знає, коли я зраджу тебе, моя горличко! (Марко Вовчок);
– Ох, ти ж, горличко моя люба! – скрикнув він, обнявши свою дружину (А. Кащенко).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- горличка — го́рличка іменник жіночого роду, істота Орфографічний словник української мови
- горличка — -и, ж. Зменш.-пестл. до горлиця 1), 2). Великий тлумачний словник сучасної мови
- горличка — ГО́РЛИЧКА, и, ж. Зменш.-пестл. до гор́лиця 1, 2. — А горличка знаєш, де кубельце звила? (Вишня, II, 1956, 274); — Нехай мене мир не знає, коли я зраджу тебе, моя горличко! (Вовчок, І, 1955, 51). Словник української мови в 11 томах
- горличка — Горлиця, -ці ж. 1) Горлинка, родъ дикаго голубя. Воркувала горлиця у садку. Гліб. 2) Родъ танца. Мкр. Н. 29. 3) Пѣсня про горлинку. Заспіває про Чалого на Горлицю зверне. Шевч. 8. 4) Употр. какъ ласкательное слово, особенно въ уменьш. горличка. Словник української мови Грінченка