горлиця

го́рлиця

-і, ж.

1》 Лісовий птах, менший від голуба; дикий голуб.

2》 Ласкаве звертання до дівчат і жінок.

3》 Давній український народний танець і музика до нього.

4》 Українська сольна народна пісня.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

горлиця — го́рлиця іменник жіночого роду, істота Орфографічний словник української мови
горлиця — [горлиец'а] -ц'і, ор. -цеийу Орфоепічний словник української мови
горлиця — Український народний масовий танець. Музичний розмір 2/4. Виконується в швидкому темпі. Словник-довідник музичних термінів
горлиця — ГО́РЛИЦЯ, і, ж. 1. Лісовий птах родини голубових, менший від домашнього голуба; дикий голуб. Десь далеко затуркотіла горлиця, неначе й собі згукувалась з живим людським гуканням (І. Нечуй-Левицький); З лісу на світлу галявину вилетіла сиза горлиця .. Словник української мови у 20 томах
горлиця — би́тися як го́рлиця. Дуже тужити, побиватися, переживати через кого-, що-небудь. Ой п’є Овраменко, ой п’є молоденький .. Його мати та старенька Як горлиця б’ється (Укр.. думи..). Фразеологічний словник української мови
горлиця — ГО́ЛУБ (птах родини голубоподібних), ГОЛУБИ́НА поет. рідше, ГУ́ЛЯ дит., фольк.; ГО́РЛИЦЯ (дикий). Рудасті голуби граціозно поводили голівками і ніжно воркотіли (В. Кучер); З-за дерев пурхнула голубина (П. Словник синонімів української мови
горлиця — Го́рлиця, -ці, -цею; -лиці, -лиць Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
горлиця — ГО́РЛИЦЯ, і, ж. 1. Лісовий птах, менший від голуба; дикий голуб. Десь далеко затуркотіла горлиця, неначе й собі згукувалась з живим людським гуканням (Н.-Лев. Словник української мови в 11 томах