1. Словник української мови Грінченка

горло

Горло, -ла

с.

1) Горло, глотка. Проханий кусок горло дере. Ном. № 4493. Кричать на все горло. К. ЧР. У горлі пересохло. Треба горло промочити. на горло заробляти. Зарабатывать на водку. Черк. у. горлом дарувати. Освобождать отъ смертной казни. От уже ж бо осуджено, щоби Теклуні ні січено, ні рубано, але щоби Теклу горлом даровано. Гол. І. 53. горлом, на горло скарати. Казнить смертью.

2) Дуло въ пушкѣ, ружьѣ. Москаль гармати горлом у вічі поставив. Стор. ІІ. 199.

3) Входь въ рыболовный сакъ. Шух. І. 224, 228.

4) см. жорна. Шух. І. 261, 264.

5) Съуженное мѣсто кошари въ полонинах. Шух. I. 192. ум. горличко. Ном. № 11587.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. горло — (передня частина шиї) зневажл. горлянка, діал. гортанка, гардзявка. Словник синонімів Полюги
  2. горло — го́рло іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  3. горло — Горлянка, зн. пелька; (посуду) отвір, горловина. Словник синонімів Караванського
  4. горло — -а, с. 1》 Передня частина шиї, всередині якої знаходиться початок стравоходу і дихальних шляхів. || Хрящовий канал, який є початком стравоходу і дихальних шляхів. 2》 Верхня звужена частина посуду. 3》 Протока між внутрішнім і окраїнним морями або при впадінні річки в озеро чи море. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. горло — хохл. (горло) горлянка горлянка, гергавка, (жбанка) шийка, (затоки) горло Словник чужослів Павло Штепа
  6. горло — ГО́РЛО, а, с. 1. Передня частина шиї, у середині якої знаходиться початок стравоходу і дихальних шляхів. Мов хто обложив кригою Петрове серце, мов хто холодними руками узявся за його горло від тих слів (Панас Мирний); З сiней, розтираючи долонею горло... Словник української мови у 20 томах
  7. горло — го́рло: ◊ на ціле го́рло дуже голосно (ст): Таке саме зі сліпим “Грайком”, який грав на гармонії коло Віденської кав'ярні. Як йому дали 10 грошів, то він грав наш гимн “на ціле горло” (Домбровський) ◊ переполо́кання горла = переполо́кання Лексикон львівський: поважно і на жарт
  8. горло — Вже горло засхло, куди вино йшло. Глум з пяниці, що пропив майно. Горло, яке вузьке, а воли й корови пожирає. П'яниці і марнотравники потратили череди худоби. Як у горлі стане, то тоді перестане. Про скупара, який аж тоді перестане здирати людей, як умре. Приповідки або українсько-народня філософія
  9. горло — Верло, горлечко, горляка, горлянка, гортань, пелька, хавка Словник синонімів Вусика
  10. горло — У хордових тварин частина передньої кишки, розміщена позаду ротової порожнини; у наземних хордових в г. відкривається стравохід та дихальні шляхи, у риб г. веде просто у стравохід, у безхордових г. — передня частина кишківника. Універсальний словник-енциклопедія
  11. горло — (аж) із го́рла лі́зе (грубо пре́ться) у кого, зневажл., перев. безос. 1. Хтось дуже багатий. Отож якраз він такий злидар.. Не бійсь, в нього з горла лізе… (Ю. Збанацький). 2. У когось дуже багато чого-небудь. Фразеологічний словник української мови
  12. горло — ГО́РЛО (передня частина шиї, в середині якої знаходиться початок стравоходу і дихальних шляхів), ГОРЛЯ́НКА розм., ГОРТА́НКА діал. Сухий кусок горло дере (прислів'я); — Хіба ж полізе шматок у горлянку? (А. Словник синонімів української мови
  13. горло — Го́рло, -ла, -лу; го́рла, го́рел і го́рлів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  14. горло — ГО́РЛО, а, с. 1. Передня частина шиї, в середині якої знаходиться початок стравоходу і дихальних шляхів. Мов хто обложив кригою Петрове серце, мов хто холодними руками узявся за його горло від тих слів (Мирний, І, 1954, 392); // Хрящовий канал... Словник української мови в 11 томах