горловий

ГОРЛОВИ́Й, а́, е́.

1. Прикм. до го́рло.

За останні дні кашель став уже мокрий, се вже навряд щоб нервове, хіба що горлове (Л. Укр., V, 1956, 382).

∆ Горлова́ я́ма — яма для зберігання овочів, зерна і т. ін.

За подвір’ям було скілько горлових ям (в них на зиму зсипали картоплю) (Збірник про Кроп., 1955, 28);

[1-й вартовий:] Харчів нема куди дівать: сто горлових ям повнісінькі зерна (К.-Карий, II, 1960,258);

Горлови́й го́рщик — горщик із звуженим отвором.

— Та меду внеси, тільки не з горлового горщика, а з липівки, і налавник на покутті постели (Стельмах, Правда.., 1961, 202).

Горлови́й го́лос (крик) — те саме, що Горта́нний го́лос (крик) ( див. горта́нний).

— І пан Прушинський тут! — закричали дзвінкими, але не дуже тонкими, горловими голосами старі панни (Н.-Лев., II, 1956, 69);

Дужий горловий крик чорних птахів лине з високості (Чаб., Балкан. весна, 1960, 185).

2. діал. Карний, кримінальний.

[Гутак:] Ну, пане господарю! Де ви? Тут, як то кажуть, до горлової справи доходить, а вас нема (Фр., IX, 1952, 375).