горлиця
ГО́РЛИЦЯ, і, ж.
1. Лісовий птах родини голубових, менший від домашнього голуба; дикий голуб.
Десь далеко затуркотіла горлиця, неначе й собі згукувалась з живим людським гуканням (І. Нечуй-Левицький);
З лісу на світлу галявину вилетіла сиза горлиця .. і сіла на сусідньому дубі (К. Гриб);
Горлиця і припутень мостять на дереві просте гніздо з кількох покладених навхрест паличок (з наук. літ.);
* У порівн. Як схопиться Парася!.. Дмухає на огонь, кожух його струшує, і в'ється, як горлиця, коло його [нього] (Марко Вовчок).
2. Ласкаве звертання до дівчат та жінок.
Ой дiвчина горлиця До козака горнеться (з народної пісні);
– Дівчино, горлице, коли б ти знала, якого жалю ти мені завдала! – подумав Микола, глянувши на Мокрину (І. Нечуй-Левицький).
3. Давній український народний танець і музика до нього.
Бандура горлиці бриньчала (І. Котляревський);
Чоботи вибивають горлицю – підлога двигтить (О. Донченко);
Це була горлиця, яку танцювали дівчата (Б. Левін).
4. Українська народна сольна пісня.
Отакий-то Перебендя, Старий та химерний! Заспіває про Чалого – На Горлицю зверне (Т. Шевченко);
– Заспівайте лишень “Горлиці”! От пісня! – говорив Сухобрус, розвеселившись. Дочки вдарили “Горлиці” дрібно й голосно (І. Нечуй-Левицький).
Словник української мови (СУМ-20)