грабувати

Грабува́ти, -бу́ю, -єш

гл.

1) Грабить.

2) Брать движимость за долги. КС. 1889. III. 670. Та беруть жиди, грабують, цінують ні за що. Чуб. V. 1019.

3) Взыскивать подати. КС. 1889. ІІІ. 670.

Значення в інших словниках

1. грабувати — (насильно забирати щось у когось) підеш, гарбати, розм. гайдамачити, діал. рабувати// чинити розбій, обібрати як рибку, пустити з торбами.  Словник синонімів Полюги
2. грабувати — грабува́ти дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
3. грабувати — ГРАБУВАТИ – ГРЕБУВАТИ Грабувати, -ую, -уєш (кого, що). Відбирати що-небудь у когось насильно; переносно – нещадно експлуатувати, їй не треба зброї. До неї не прийде ніхто грабувати (О.Кобилянська); А як грабував людей Алі-Баша!.. (З.Тулуб).  Літературне слововживання
4. грабувати — (кого) окрадати, жм. чистити, відбирати у, с. оббирати <�до нитки, до сорочки>, дерти, драти, обдирати <�як Сидорову козу>; (на війні) мародерствувати; док. ПОГРАБУВАТИ, ф. обчухрати.  Словник синонімів Караванського
5. грабувати — -ую, -уєш, недок., перех. і без додатка. 1》 Розбійницьким нападом віднімати що-небудь у когось, викрадати щось. 2》 перен. Нещадно експлуатувати, розорювати податками, стягненнями, поборами.  Великий тлумачний словник сучасної мови
6. грабувати — ГРАБУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., кого, що і без прям. дод. 1. Розбійницьким нападом віднімати що-небудь у когось, викрадати щось. Пішли [хлопці] грабувати пошту, а поліція знала про все і всіх накрила, наче курчат (М. Коцюбинський); Їй не треба зброї.  Словник української мови у 20 томах
7. грабувати — I гарбати, грабастати, гребти, дерти, драти, заграбастувати, загрібати, мародерствувати, нахапувати, оббирати, оббіловувати, обдирати, обкрадати, облапошувати, обчищати, привласнювати, прикарманювати, розграбовувати, розкуркулювати, тягти...  Словник синонімів Вусика
8. грабувати — ГРАБУВА́ТИ (забирати що-небудь у когось шляхом розбою, грабежу), РОЗГРАБО́ВУВАТИ, ГА́РБАТИ рідше, РАБУВА́ТИ діал., ОБРАБО́ВУВАТИ діал.; РОЗБІ́ЙНИЧАТИ, ГАЙДАМА́ЧИТИ розм., РОЗБИВА́ТИ розм. (чинити розбій). — Док.  Словник синонімів української мови
9. грабувати — Грабува́ти, -бу́ю, -бу́єш, -бу́є  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
10. грабувати — ГРАБУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., перех. і без додатка. 1. Розбійницьким нападом віднімати що-небудь у когось, викрадати щось. Пішли [хлопці] грабувати пошту, а поліція знала про все і всіх накрила, наче курчат (Коцюб., II, 1955, 243); Їй не треба зброї.  Словник української мови в 11 томах