грабувати
ГРАБУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., кого, що і без прям. дод.
1. Розбійницьким нападом віднімати що-небудь у когось, викрадати щось.
Пішли [хлопці] грабувати пошту, а поліція знала про все і всіх накрила, наче курчат (М. Коцюбинський);
Їй не треба зброї. До неї не прийде ніхто грабувати (О. Кобилянська);
– Ми не злочинці, нікого не грабуємо, їдемо у своїх справах... (А. Шиян).
2. перен. Нещадно експлуатувати, розорювати податками, стягненнями, поборами.
[Уляся:] Ви грабуєте прочан, дурите й грабуєте темний добросердечний народ (І. Нечуй-Левицький);
Василь був винуватий у зборню, а грошей ніде було взяти .. Прийшли зборщики [збирачі] грабувати (Грицько Григоренко);
Грабують його [мужика] всі, кому не лінь. Бо, виходить, платиш не одну, а три продрозверстки (М. Стельмах);
Лицарі початкового накопичення капіталу тяжіють не до легітимного ринку, а до правового хаосу, що дозволяє їм безкарно грабувати і без того пограбовану більшість (з публіц. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)