гривка

Гривка, -ки

ж.

1) ум. отъ грива.

2) Одно полотнище плахти отъ таліи до косточекъ ногъ. Вас. 169. А я тую плахту шануватиту, із припічка горшки вийматиму, гривками лавки стиратиму. Мил. 84.

Значення в інших словниках

1. гривка — гри́вка іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. гривка — -и, ж. Зменш.-пестл. до грива. || Підрізане над лобом волосся.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. гривка — ГРИ́ВКА, и, ж. Зменш.-пестл. до гри́ва. Був в артілі коник: вороної масті, Лисинка на лобі, гривка поміж вух… (С. Ол., Вибр., 1959, 297); *У порівн. Антон зняв шапку і пригладив на голові рештки чуба, щоб не стирчали, як нескошена серед поля гривка (Чорн.  Словник української мови в 11 томах