1. Словник української мови Грінченка

гривка

Гривка, -ки

ж.

1) ум. отъ грива.

2) Одно полотнище плахти отъ таліи до косточекъ ногъ. Вас. 169. А я тую плахту шануватиту, із припічка горшки вийматиму, гривками лавки стиратиму. Мил. 84.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. гривка — гри́вка іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. гривка — -и, ж. Зменш.-пестл. до грива. || Підрізане над лобом волосся. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. гривка — ГРИ́ВКА, и, ж. Зменш.-пестл. до гри́ва. Був в артілі коник: вороної масті, Лисинка на лобі, гривка поміж вух… (С. Ол., Вибр., 1959, 297); *У порівн. Антон зняв шапку і пригладив на голові рештки чуба, щоб не стирчали, як нескошена серед поля гривка (Чорн. Словник української мови в 11 томах