гривка
ГРИ́ВКА, и, ж. Зменш.-пестл. до гри́ва.
Був в артілі коник: вороної масті, Лисинка на лобі, гривка поміж вух… (С. Ол., Вибр., 1959, 297);
*У порівн. Антон зняв шапку і пригладив на голові рештки чуба, щоб не стирчали, як нескошена серед поля гривка (Чорн., Потік.., 1956, 236);
// Підрізане над лобом волосся.
Вони нахилялися над газетою так, що чорна гривка Раїсина лоскотала лисину о. Василеві (Коцюб., І, 1955, 322).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- гривка — гри́вка іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- гривка — -и, ж. Зменш.-пестл. до грива. || Підрізане над лобом волосся. Великий тлумачний словник сучасної мови
- гривка — Гривка, -ки ж. 1) ум. отъ грива. 2) Одно полотнище плахти отъ таліи до косточекъ ногъ. Вас. 169. А я тую плахту шануватиту, із припічка горшки вийматиму, гривками лавки стиратиму. Мил. 84. Словник української мови Грінченка