1. Словник української мови в 11 томах

гривна

ГРИ́ВНА, и, ж. Металева прикраса у вигляді обруча, яку носили на шиї.

На шиї похованого була лита золота гривна із зображеннями кінних скіфів на кінцях, руки прикрашали золоті браслети (Нариси стар. іст. УРСР, 1957, 169);

Темне волосся [покійника], зачесане на проділ, прикривала, шовкова біла пов’язка.. Єдиний знак великокняжого роду — золота гривна (Скл., Святослав, 1959, 30).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. гривна — гри́вна іменник жіночого роду прикраса Орфографічний словник української мови
  2. гривна — ГРИВНА – ГРИВНЯ Гривна, -и, ор. -ою, р. мн. -вен. Металева прикраса (обруч), яку носили на шиї. Пастух.. Знайшов у приміському лісі гривну, Яку носив на грудях Мономах (М.Руденко). Гривня, -і, ор. -ею, р. мн. -вень. Літературне слововживання
  3. гривна — Гри́вна. Штраф. Перша судова інстанція покарала Дашиньского гривною 100 К. Однак краєвий суд на апеляцію про куратора засудив його на три тижні в тюрму (Б., 1907, 65, 3); Між тим карає ся сотки, ба тисячі мужиків за ношенє відзнак гривною або арештом (Б. Українська літературна мова на Буковині
  4. гривна — Штраф, пеня; (прикраса) ІСТ. золотий обруч. Словник синонімів Караванського
  5. гривна — -и, ж. Металева прикраса у вигляді обруча, яку носили на шиї. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. гривна — Намисто; обруч Словник застарілих та маловживаних слів