грошик

Грошик, -ка

м.

1) ум. отъ гріш.

2) грошики. Деньги. З Німеччини йде, грошики несе. Чуб. III. 287.

Значення в інших словниках

1. грошик — гро́шик іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. грошик — -а, ч. Пестл. до гріш.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. грошик — пла́кали гро́ші (гро́шики), перев. чиї. Не справдилися сподівання у зв’язку з затратами, на одержання прибутку, якихось коштів і т. ін. Плакали ваші гроші.  Фразеологічний словник української мови
4. грошик — ГРО́ШИК, а, ч. Пестл. до гріш. Катря зайчика знайшла, Калача йому дала, А для діток — грошик мідний — Хай харчів їм купить, бідний (Перв., Райдуга.., 1960, 57); Мені нема чого переїжджати: тут моя дідизна, тут моя земля. Я з грошика і з кошика жити не можу (Стельмах, II, 1962, 213).  Словник української мови в 11 томах