грубка —
гру́бка іменник жіночого роду
Орфографічний словник української мови
грубка —
[грубка] -бкие, д. і м. -бц'і, мн. -убкие/ грубки, -убок дві грубкие
Орфоепічний словник української мови
грубка —
-и, ж. Зменш. до груба.
Великий тлумачний словник сучасної мови
грубка —
ПІЧ (споруда для опалення приміщення, готування їжі), ПІ́ЧКА розм.; ПІЧУ́РКА розм. (невелика); ГРУ́БА, ГРУ́БКА (для опалення); ПЛИТА́, ПЛИ́ТКА розм.
Словник синонімів української мови
грубка —
ГРУ́БКА, и, ж. Зменш. до гру́ба. Вчора привезли для мене з Неаполя керосинову грубку (Коцюб., III, 1956, 408); Ганна і Катерина ще довго сиділи біля теплої грубки та мріяли про краще життя (Чорн., Визвол. земля, 1959, 40).
Словник української мови в 11 томах