грім
Грім, грому
м.
1) Громъ. Грім такий, що хоч тури гони, то не почують. Ном. № 562. Козак не боїться ні тучі, ні грому. Ном. № 763. Бодай мене громи вбили, коли м не єсть тобі милий. Чуб. V. 235.
2) раст. Heruiaria glabra L. ЗЮЗО. І. 124. ум. громик. Мет. 259.
Словник української мови Грінченка