грім

ГРІМ, гро́му, ч.

1. Гуркіт і тріск, що супроводять електричні розряди в атмосфері.

Грім гримить — хліб буде родить (Укр.. присл.., 1955, 94);

Грім гогоче, а блискавка хмару роздирає (Шевч., І, 1951, 113);

*Образно. Тоді ж, як грім під час негоди Впаде на голови катів, Нам сонце правди і свободи Засяє тисяччю огнів (Сто пісень.., 1946, 8);

*У порівн. Регіт гримить, як грім (Н.-Лев., III, 1956, 312);

Громом обізвався постріл (Стельмах, Хліб… 1959, 78).

◊ Грім би мене́ вда́рив (поби́в); Хай мене́ грім поб’є́ — уживається як заприсягання у правдивості своїх слів, запевнення в чому-небудь.

— Хай мене грім поб’є… коли я їв чию часть [частину], окроме своєї! — клявся Попенко (Мирний, І, 1954, 393);

— Грім би мене вдарив на цьому місці, коли брешу… (Кучер, Чорноморці, 1956, 443);

Грім би тебе́ (його́, її, їх) вда́рив (поби́в) — уживається для вираження великого незадоволення з приводу чого-небудь.

— Грім би їх побив.. з їх порядками! — воркотів.. Бовдур (Фр., І, 1955, 297);

Як (мов, немо́в і т. ін.) грім з [я́сно́го] не́ба — раптово і несподівано.

— Жили ми з одинокою матір’ю, і ось на саму кутю, як грім з неба, — прийшли й забрали [мене]. По доказу сільського старости… (Збан., Єдина, 1959, 108).

2. перен., чого. Сильні, гучні звуки.

Я чув грім оплесків, схожий на сплески тисяч голубиних крил (Рильський, III, 1956, 8);

Чути грім віддаленого бою (Собко, П’єси, 1958, 149).

Значення в інших словниках

1. грім — грім іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. грім — етн. перун; грімотня, гримотіння, гримотання, гуркання; пор. ГУРКІТ.  Словник синонімів Караванського
3. грім — [гр'ім] грому, м. (на) гром'і, мн. громи, гроум'іў  Орфоепічний словник української мови
4. грім — грому, ч. 1》 Гуркіт і тріск, що супроводжують електричні розряди в атмосфері. Грім би мене побив — уживається як заприсягання у правдивості своїх слів, запевнення в чому-небудь. 2》 перен., чого. Сильні, гучні звуки.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. грім — Вік для мене ні грім, ні туча. Мене не страшить старість. Грім гримить — хліб буде родить. Раз гримить грім, то падатиме дощ, без якого доброго врожаю не буде. До першого грому земля не розмерзається. Народна прикмета.  Приповідки або українсько-народня філософія
6. грім — див. звучання  Словник синонімів Вусика
7. грім — Акустичне явище, що супроводжує блискавку — тріск або гуркіт; викликаний різким розширенням повітря внаслідок збільшення темп. під час електричного розряду.  Універсальний словник-енциклопедія
8. грім — бий / поби́й (поби́ла б) тебе́ (його́, її́, їх і т. ін.) лиха́ (та нещасли́ва) годи́на (моро́ка, грім, хрест і т. ін.), лайл. 1. Уживається для вираження великого незадоволення з приводу чого-небудь. — А! Бий його лиха година!...  Фразеологічний словник української мови
9. грім — ГРІМ (звуки, що супроводять електричні розряди в атмосфері), ГРОМОВИ́ЦЯ розм., ПЕРУ́Н заст. поет. Небо, розшарпане громами, виплеснуло зі своєї середини кілька блискавиць (М.  Словник синонімів української мови
10. грім — Грім, гро́му, -мові, гро́ме!  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
11. грім — Грім, грому м. 1) Громъ. Грім такий, що хоч тури гони, то не почують. Ном. № 562. Козак не боїться ні тучі, ні грому. Ном. № 763. Бодай мене громи вбили, коли м не єсть тобі милий. Чуб. V. 235. 2) раст. Heruiaria glabra L. ЗЮЗО. І. 124. ум. громик. Мет. 259.  Словник української мови Грінченка