губити

Губити, -блю, -биш

гл.

1) Губить, истреблять, уничтожать. Що тіло любить, тоє душу губить. Ном. № 8788. Того в'яжуть, того ріжуть, той сам себе губить. Шевч. 75. Не губи мене з світу. Рудч. Ск. І. 134.

2) Терять. Який раз це ти вже гроші губиш?

Значення в інших словниках

1. губити — що губимо, а що втрачаємо? Багато хто не відчуває помилки, вживаючи вислови губити природу, губити час, губити розум, губити пам’ять, губити інтелектуальні сили і под.  «Уроки державної мови» з газети «Хрещатик»
2. губити — губи́ти дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
3. губити — (що) втрачати, позбуватися чого; (пір'я) ронити; (час) витрачати, переводити, збавляти; (слова) забувати; (душу) запропащати, погубляти, доводити до згуби; (кого) нищити, знищувати, занапащати, ід. пхати в яму <�домовину>; (до ноги) вибавляти, вигублювати.  Словник синонімів Караванського
4. губити — гублю, губиш; мн. гублять; недок., перех. 1》 Забуваючи, залишаючи і т. ін. що-небудь, втрачати його. || Взагалі втрачати що-небудь, позбуватися чогось. 2》 перен. Втрачати які-небудь якості, особливості і т. ін.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. губити — губи́ти: ◊ губи́ти слова́ = слово гу́бка: ◊ пи́ти як гу́бка → пити  Лексикон львівський: поважно і на жарт
6. губити — Не губи, та й не будеш шукати. Будь осторожній, то й нічого в тебе не пропаде. Чия згуба, — того й гріх, чия торба — того й міх. Хто має згубу, той посуджує і невинних, що знайшли, та не хотять віддати, а це є гріхом.  Приповідки або українсько-народня філософія
7. губити — див. нищити  Словник синонімів Вусика
8. губити — аж п’я́ти губи́ти, зі сл. бі́гти, тіка́ти і т. ін., жарт. Дуже швидко. Бігли діти, аж, як кажуть, п’яти губили (З журналу); Як почув Василько про панського пса, то так тікав, аж п’яти губив (Казки Буковини..).  Фразеологічний словник української мови
9. губити — ВИТРАЧА́ТИ (нерозважливо, марно використовувати що-небудь для чогось), ТРА́ТИТИ, РОЗТРА́ЧУВАТИ, ВИТРА́ЧУВАТИ, МАРНУВА́ТИ, МАРНОТРА́ТИТИ, ПЕРЕВО́ДИТИ, ГАЙНУВА́ТИ, ГУБИ́ТИ, РОЗТРАЧА́ТИ рідко, ВИКИДА́ТИ розм., РОЗТРИ́НЬКУВАТИ розм., ТРИ́НЬКАТИ розм.  Словник синонімів української мови
10. губити — Губи́ти, гублю́, гу́биш, гу́блять  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
11. губити — ГУБИ́ТИ, гублю́, гу́биш; мн. гу́блять; недок., перех. 1. Забуваючи, залишаючи і т. ін. що-небудь, втрачати його. — Котрий тут у нас школяр губить олівці! (Фр.  Словник української мови в 11 томах