губити
ГУБИ́ТИ, гублю́, гу́биш; мн. гу́блять; недок., перех.
1. Забуваючи, залишаючи і т. ін. що-небудь, втрачати його.
— Котрий тут у нас школяр губить олівці! (Фр., І, 1955, 238);
Хто б не їхав, а чомусь коні У Заріччі гублять підкови (Забашта, Нові береги, 1950, 60);
*Образно. Кзил-Су губила воду по проваллях (Ле, Міжгір’я, 1953, 131);
// Взагалі втрачати що-небудь, позбуватися чогось.
Карпо почав розказувати, як ящірки гублять хвости (Мирний, І, 1954, 256);
Коли вже защербатів Данько, гублячи молочні зуби.., спробувала була Яресьчиха влаштувати його пастушком (Гончар, Таврія.., 1957, 9).
2. перен. Втрачати які-небудь якості, особливості і т. ін.
Останнє тепло, останню снагу Губили руки його задубілі (Мал., Звенигора, 1959, 122);
Роман терпіти не міг тих людей, які, гублячи гідність, вивертали напоказ кожну свою невдачу (Стельмах, Хліб.., 1959, 131);
Вони [гори] темнішали, губили прозору легкість і тепер уже не здавалися хмаринками (Тулуб, Людолови, І, 1957, 183);
// Проводити, витрачати, переводити що-небудь без мети, без користі (про час, сили і т. ін.).
Старого любить — тільки дні губить (Укр.. присл.., 1955, 110);
Водій Цюпа.. не губив часу даремно (Ю. Янов., 1, 1954, 55);
// Переставати пам’ятати, швидко забувати.
Баба-повитуха ніколи не могла донести в своїй голові того ймення додому й губила його на поповому порозі (Н.-Лев., II, 1956, 174);
Я намагався не губити й слова з їхньої науки, а дещо пам’ятав ще з десятирічки (Ю. Янов., II, 1954, 81).
3. Знищувати кого-небудь, призводити до загибелі.
Злодія не бити — доброго губити (Укр.. присл.., 1955, 213);
[Ономай:] Я не безумний. Голову нести, губити військо, щоб «хвалу і дяку» сказав хтось по-троянськи? (Л. Укр., II, 1951, 288);
// Завдавати кому-небудь нещастя, горя, неприємностей.
В очі любить, а за очі губить (Укр.. присл.., 1955, 155);
— Не кажи ж, не кажи нікому, не губи мене, бо я й так набралась лиха на своєму віку (Н.-Лев., II, 1956, 109);
// розм. Робити поганий вилив на кого-небудь.
[Кіндрат:] Телефон губить начальників, пухнуть вони від нього (Корн., II, 1955, 139).
◊ Губи́ти го́лову див. голова́.
Словник української мови (СУМ-11)