1. Словник української мови в 11 томах

губити

ГУБИ́ТИ, гублю́, гу́биш; мн. гу́блять; недок., перех.

1. Забуваючи, залишаючи і т. ін. що-небудь, втрачати його.

— Котрий тут у нас школяр губить олівці! (Фр., І, 1955, 238);

Хто б не їхав, а чомусь коні У Заріччі гублять підкови (Забашта, Нові береги, 1950, 60);

*Образно. Кзил-Су губила воду по проваллях (Ле, Міжгір’я, 1953, 131);

// Взагалі втрачати що-небудь, позбуватися чогось.

Карпо почав розказувати, як ящірки гублять хвости (Мирний, І, 1954, 256);

Коли вже защербатів Данько, гублячи молочні зуби.., спробувала була Яресьчиха влаштувати його пастушком (Гончар, Таврія.., 1957, 9).

2. перен. Втрачати які-небудь якості, особливості і т. ін.

Останнє тепло, останню снагу Губили руки його задубілі (Мал., Звенигора, 1959, 122);

Роман терпіти не міг тих людей, які, гублячи гідність, вивертали напоказ кожну свою невдачу (Стельмах, Хліб.., 1959, 131);

Вони [гори] темнішали, губили прозору легкість і тепер уже не здавалися хмаринками (Тулуб, Людолови, І, 1957, 183);

// Проводити, витрачати, переводити що-небудь без мети, без користі (про час, сили і т. ін.).

Старого любить — тільки дні губить (Укр.. присл.., 1955, 110);

Водій Цюпа.. не губив часу даремно (Ю. Янов., 1, 1954, 55);

// Переставати пам’ятати, швидко забувати.

Баба-повитуха ніколи не могла донести в своїй голові того ймення додому й губила його на поповому порозі (Н.-Лев., II, 1956, 174);

Я намагався не губити й слова з їхньої науки, а дещо пам’ятав ще з десятирічки (Ю. Янов., II, 1954, 81).

3. Знищувати кого-небудь, призводити до загибелі.

Злодія не бити — доброго губити (Укр.. присл.., 1955, 213);

[Ономай:] Я не безумний. Голову нести, губити військо, щоб «хвалу і дяку» сказав хтось по-троянськи? (Л. Укр., II, 1951, 288);

// Завдавати кому-небудь нещастя, горя, неприємностей.

В очі любить, а за очі губить (Укр.. присл.., 1955, 155);

— Не кажи ж, не кажи нікому, не губи мене, бо я й так набралась лиха на своєму віку (Н.-Лев., II, 1956, 109);

// розм. Робити поганий вилив на кого-небудь.

[Кіндрат:] Телефон губить начальників, пухнуть вони від нього (Корн., II, 1955, 139).

◊ Губи́ти го́лову див. голова́.

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. губити — що губимо, а що втрачаємо? Багато хто не відчуває помилки, вживаючи вислови губити природу, губити час, губити розум, губити пам’ять, губити інтелектуальні сили і под. «Уроки державної мови» з газети «Хрещатик»
  2. губити — губи́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  3. губити — (що) втрачати, позбуватися чого; (пір'я) ронити; (час) витрачати, переводити, збавляти; (слова) забувати; (душу) запропащати, погубляти, доводити до згуби; (кого) нищити, знищувати, занапащати, ід. пхати в яму <�домовину>; (до ноги) вибавляти, вигублювати. Словник синонімів Караванського
  4. губити — гублю, губиш; мн. гублять; недок., перех. 1》 Забуваючи, залишаючи і т. ін. що-небудь, втрачати його. || Взагалі втрачати що-небудь, позбуватися чогось. 2》 перен. Втрачати які-небудь якості, особливості і т. ін. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. губити — губи́ти: ◊ губи́ти слова́ = слово гу́бка: ◊ пи́ти як гу́бка → пити Лексикон львівський: поважно і на жарт
  6. губити — Не губи, та й не будеш шукати. Будь осторожній, то й нічого в тебе не пропаде. Чия згуба, — того й гріх, чия торба — того й міх. Хто має згубу, той посуджує і невинних, що знайшли, та не хотять віддати, а це є гріхом. Приповідки або українсько-народня філософія
  7. губити — див. нищити Словник синонімів Вусика
  8. губити — аж п’я́ти губи́ти, зі сл. бі́гти, тіка́ти і т. ін., жарт. Дуже швидко. Бігли діти, аж, як кажуть, п’яти губили (З журналу); Як почув Василько про панського пса, то так тікав, аж п’яти губив (Казки Буковини..). Фразеологічний словник української мови
  9. губити — ВИТРАЧА́ТИ (нерозважливо, марно використовувати що-небудь для чогось), ТРА́ТИТИ, РОЗТРА́ЧУВАТИ, ВИТРА́ЧУВАТИ, МАРНУВА́ТИ, МАРНОТРА́ТИТИ, ПЕРЕВО́ДИТИ, ГАЙНУВА́ТИ, ГУБИ́ТИ, РОЗТРАЧА́ТИ рідко, ВИКИДА́ТИ розм., РОЗТРИ́НЬКУВАТИ розм., ТРИ́НЬКАТИ розм. Словник синонімів української мови
  10. губити — Губи́ти, гублю́, гу́биш, гу́блять Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  11. губити — Губити, -блю, -биш гл. 1) Губить, истреблять, уничтожать. Що тіло любить, тоє душу губить. Ном. № 8788. Того в'яжуть, того ріжуть, той сам себе губить. Шевч. 75. Не губи мене з світу. Рудч. Ск. І. 134. 2) Терять. Який раз це ти вже гроші губиш? Словник української мови Грінченка