1. «Уроки державної мови» з газети «Хрещатик»

губити

що губимо, а що втрачаємо?

Багато хто не відчуває помилки, вживаючи вислови губити природу, губити час, губити розум, губити пам’ять, губити інтелектуальні сили і под. Проте дієслова губити, загубити не є відповідниками до всіх значень російських терять, потерять. Ці лексеми маємо використовувати тоді, коли вони означають “втрачати (втратити) конкретний предмет, річ через недбалість, неуважність, неохайність”. Загубити зошит, гаманець з грішми. “Котрий тут у нас школяр губить олівці?” (Іван Франко), “Працював Арапников погано. Був дуже неуважний. Губив матеріали досліджень” (Микола Трублаїні).

Губити застосовують також, щоб передати повільне падіння чогось: “І тільки лози Губили сльози, За всіх одні ридали” (Олександр Олесь). Або виразити ще такий нюанс значення, як “розчинятися (в гулі, шумі, натовпі й т. ін.”: “Хмар було так багато, і вони здавалися такими м’якими, що навіть гудіння мотора (літака) губило серед них свої металево дзвінкі нотки” (Юрій Бедзик).

Якщо йдеться про абстрактні поняття, то мова закріпила за російським дієсловом терять інші українські відповідники: терять голову – розгублюватися; терять сознание – непритомніти, зомлівати.

Втрачати здебільшого вживається в тих випадках, коли мовиться знову-таки про втрату або шкоду абстрактного характеру. Втрачати ілюзії, надії, спокій, розум, пам’ять, совість, сором тощо. Чи навіть про шкоду матеріальну: “Без води верблюд може прожити десять діб, втрачаючи за цей час майже третину ваги” (з журналу). У науковому стилі (медицина) знову-таки лише втрачати: хворий втратив апетит, сон, втратив багато крові.

Тим-то й наведені на початку вислови слід було написати так: знищувати природу, марнувати (гаяти) час, втрачати розум, втрачати пам’ять, втрачати інтелектуальні сили.

Іменники на позначення часових понять час, день, роки сполучаються з обома дієсловами. Старого любити – тільки дні губити; не губи часу і не втрачай днів. З прислівниками даремно, марно поєднується спільнокореневе дієслово витрачати: марно витрачати час, даремно витрачу день. Губити має ще значення “нищити”: не губи мене; в очі любить, а поза очі губить. У такому розумінні втрачати не вживають.

Джерело: «Уроки державної мови» з газети «Хрещатик» на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. губити — губи́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. губити — (що) втрачати, позбуватися чого; (пір'я) ронити; (час) витрачати, переводити, збавляти; (слова) забувати; (душу) запропащати, погубляти, доводити до згуби; (кого) нищити, знищувати, занапащати, ід. пхати в яму <�домовину>; (до ноги) вибавляти, вигублювати. Словник синонімів Караванського
  3. губити — гублю, губиш; мн. гублять; недок., перех. 1》 Забуваючи, залишаючи і т. ін. що-небудь, втрачати його. || Взагалі втрачати що-небудь, позбуватися чогось. 2》 перен. Втрачати які-небудь якості, особливості і т. ін. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. губити — губи́ти: ◊ губи́ти слова́ = слово гу́бка: ◊ пи́ти як гу́бка → пити Лексикон львівський: поважно і на жарт
  5. губити — Не губи, та й не будеш шукати. Будь осторожній, то й нічого в тебе не пропаде. Чия згуба, — того й гріх, чия торба — того й міх. Хто має згубу, той посуджує і невинних, що знайшли, та не хотять віддати, а це є гріхом. Приповідки або українсько-народня філософія
  6. губити — див. нищити Словник синонімів Вусика
  7. губити — аж п’я́ти губи́ти, зі сл. бі́гти, тіка́ти і т. ін., жарт. Дуже швидко. Бігли діти, аж, як кажуть, п’яти губили (З журналу); Як почув Василько про панського пса, то так тікав, аж п’яти губив (Казки Буковини..). Фразеологічний словник української мови
  8. губити — ВИТРАЧА́ТИ (нерозважливо, марно використовувати що-небудь для чогось), ТРА́ТИТИ, РОЗТРА́ЧУВАТИ, ВИТРА́ЧУВАТИ, МАРНУВА́ТИ, МАРНОТРА́ТИТИ, ПЕРЕВО́ДИТИ, ГАЙНУВА́ТИ, ГУБИ́ТИ, РОЗТРАЧА́ТИ рідко, ВИКИДА́ТИ розм., РОЗТРИ́НЬКУВАТИ розм., ТРИ́НЬКАТИ розм. Словник синонімів української мови
  9. губити — Губи́ти, гублю́, гу́биш, гу́блять Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  10. губити — ГУБИ́ТИ, гублю́, гу́биш; мн. гу́блять; недок., перех. 1. Забуваючи, залишаючи і т. ін. що-небудь, втрачати його. — Котрий тут у нас школяр губить олівці! (Фр. Словник української мови в 11 томах
  11. губити — Губити, -блю, -биш гл. 1) Губить, истреблять, уничтожать. Що тіло любить, тоє душу губить. Ном. № 8788. Того в'яжуть, того ріжуть, той сам себе губить. Шевч. 75. Не губи мене з світу. Рудч. Ск. І. 134. 2) Терять. Який раз це ти вже гроші губиш? Словник української мови Грінченка