1. Словник синонімів Караванського

губити

(що) втрачати, позбуватися чого; (пір'я) ронити; (час) витрачати, переводити, збавляти; (слова) забувати; (душу) запропащати, погубляти, доводити до згуби; (кого) нищити, знищувати, занапащати, ід. пхати в яму <�домовину>; (до ноги) вибавляти, вигублювати.

Джерело: Практичний словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. губити — що губимо, а що втрачаємо? Багато хто не відчуває помилки, вживаючи вислови губити природу, губити час, губити розум, губити пам’ять, губити інтелектуальні сили і под. «Уроки державної мови» з газети «Хрещатик»
  2. губити — губи́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  3. губити — гублю, губиш; мн. гублять; недок., перех. 1》 Забуваючи, залишаючи і т. ін. що-небудь, втрачати його. || Взагалі втрачати що-небудь, позбуватися чогось. 2》 перен. Втрачати які-небудь якості, особливості і т. ін. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. губити — губи́ти: ◊ губи́ти слова́ = слово гу́бка: ◊ пи́ти як гу́бка → пити Лексикон львівський: поважно і на жарт
  5. губити — Не губи, та й не будеш шукати. Будь осторожній, то й нічого в тебе не пропаде. Чия згуба, — того й гріх, чия торба — того й міх. Хто має згубу, той посуджує і невинних, що знайшли, та не хотять віддати, а це є гріхом. Приповідки або українсько-народня філософія
  6. губити — див. нищити Словник синонімів Вусика
  7. губити — аж п’я́ти губи́ти, зі сл. бі́гти, тіка́ти і т. ін., жарт. Дуже швидко. Бігли діти, аж, як кажуть, п’яти губили (З журналу); Як почув Василько про панського пса, то так тікав, аж п’яти губив (Казки Буковини..). Фразеологічний словник української мови
  8. губити — ВИТРАЧА́ТИ (нерозважливо, марно використовувати що-небудь для чогось), ТРА́ТИТИ, РОЗТРА́ЧУВАТИ, ВИТРА́ЧУВАТИ, МАРНУВА́ТИ, МАРНОТРА́ТИТИ, ПЕРЕВО́ДИТИ, ГАЙНУВА́ТИ, ГУБИ́ТИ, РОЗТРАЧА́ТИ рідко, ВИКИДА́ТИ розм., РОЗТРИ́НЬКУВАТИ розм., ТРИ́НЬКАТИ розм. Словник синонімів української мови
  9. губити — Губи́ти, гублю́, гу́биш, гу́блять Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  10. губити — ГУБИ́ТИ, гублю́, гу́биш; мн. гу́блять; недок., перех. 1. Забуваючи, залишаючи і т. ін. що-небудь, втрачати його. — Котрий тут у нас школяр губить олівці! (Фр. Словник української мови в 11 томах
  11. губити — Губити, -блю, -биш гл. 1) Губить, истреблять, уничтожать. Що тіло любить, тоє душу губить. Ном. № 8788. Того в'яжуть, того ріжуть, той сам себе губить. Шевч. 75. Не губи мене з світу. Рудч. Ск. І. 134. 2) Терять. Який раз це ти вже гроші губиш? Словник української мови Грінченка