1. Приповідки або українсько-народня філософія

губити

Не губи, та й не будеш шукати.

Будь осторожній, то й нічого в тебе не пропаде.

Чия згуба, — того й гріх, чия торба — того й міх.

Хто має згубу, той посуджує і невинних, що знайшли, та не хотять віддати, а це є гріхом.

Що губиться, те дідько бере на старий довг.

Старий довг, який чоловік винен чортові, це його душа, яку ще Адам записав чортові, після народнього вірування, а що ми не хочемо своєї душі дати, то кажемо, хай собі возьме те, що ми загубили, чи може сам чорт бере собі на рахунок, коли душі не годен взяти.

Що губиться, того не любиться.

Що любимо, те й бережемо, стережемо.

Той сам себе губить, хто чужую жінку любить.

Не матиме щастя той, хто закохаєтья в чужу жінку.

Хто не має, той не губить.

Не можна загубити те, чого не маєш.

Джерело: Приповідки або українсько-народня філософія на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. губити — що губимо, а що втрачаємо? Багато хто не відчуває помилки, вживаючи вислови губити природу, губити час, губити розум, губити пам’ять, губити інтелектуальні сили і под. «Уроки державної мови» з газети «Хрещатик»
  2. губити — губи́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  3. губити — (що) втрачати, позбуватися чого; (пір'я) ронити; (час) витрачати, переводити, збавляти; (слова) забувати; (душу) запропащати, погубляти, доводити до згуби; (кого) нищити, знищувати, занапащати, ід. пхати в яму <�домовину>; (до ноги) вибавляти, вигублювати. Словник синонімів Караванського
  4. губити — гублю, губиш; мн. гублять; недок., перех. 1》 Забуваючи, залишаючи і т. ін. що-небудь, втрачати його. || Взагалі втрачати що-небудь, позбуватися чогось. 2》 перен. Втрачати які-небудь якості, особливості і т. ін. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. губити — губи́ти: ◊ губи́ти слова́ = слово гу́бка: ◊ пи́ти як гу́бка → пити Лексикон львівський: поважно і на жарт
  6. губити — див. нищити Словник синонімів Вусика
  7. губити — аж п’я́ти губи́ти, зі сл. бі́гти, тіка́ти і т. ін., жарт. Дуже швидко. Бігли діти, аж, як кажуть, п’яти губили (З журналу); Як почув Василько про панського пса, то так тікав, аж п’яти губив (Казки Буковини..). Фразеологічний словник української мови
  8. губити — ВИТРАЧА́ТИ (нерозважливо, марно використовувати що-небудь для чогось), ТРА́ТИТИ, РОЗТРА́ЧУВАТИ, ВИТРА́ЧУВАТИ, МАРНУВА́ТИ, МАРНОТРА́ТИТИ, ПЕРЕВО́ДИТИ, ГАЙНУВА́ТИ, ГУБИ́ТИ, РОЗТРАЧА́ТИ рідко, ВИКИДА́ТИ розм., РОЗТРИ́НЬКУВАТИ розм., ТРИ́НЬКАТИ розм. Словник синонімів української мови
  9. губити — Губи́ти, гублю́, гу́биш, гу́блять Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  10. губити — ГУБИ́ТИ, гублю́, гу́биш; мн. гу́блять; недок., перех. 1. Забуваючи, залишаючи і т. ін. що-небудь, втрачати його. — Котрий тут у нас школяр губить олівці! (Фр. Словник української мови в 11 томах
  11. губити — Губити, -блю, -биш гл. 1) Губить, истреблять, уничтожать. Що тіло любить, тоє душу губить. Ном. № 8788. Того в'яжуть, того ріжуть, той сам себе губить. Шевч. 75. Не губи мене з світу. Рудч. Ск. І. 134. 2) Терять. Який раз це ти вже гроші губиш? Словник української мови Грінченка