губа
Аби що до губи, будуть їсти зуби.
Коби була страва, а їсти буде кому.
Коли б не губа, то була б золота шуба.
Якби чоловік не потребував їсти, то за ті гроші дуже красно вдягався б. Шуба—кожух.
Лижи мені губи, як гіркі, бо солодкі, я сам собі оближу.
Коли не знаєш мене в біді, то і в гаразді не треба.
На губах мід, а в серці їдь.
Говорить облесно, щоб ошукати.
На губах мід, а в серці лід.
Говорить облесно, та щирости в нього немає.
Не вір губі, бо вона часами бреше.
Не вір всьому, що чуєш, бо не все правда.
Не вір губі, поки не положиш на зубі.
На самі слова не вір, дивись на діла.
Смолою губи заліпив.
Замовк, якби хто заткав уста.
Губами говори, а руками роби.
Нагадують тому, хто багато говорить і мало робить.
Ні з губи мови, ні з носу вітру.
Про людину, від якої нема ніякої користі.
Значення в інших словниках
- губа — губа́ 1 іменник жіночого роду частина обличчя * Але: дві, три, чотири губи́ губа́ 2 іменник жіночого роду поширена назва морських заток на Півночі Росії * Але: дві, три, чотири губи́ губа́ 3 іменник жіночого роду округа в Московській Русі * Але: дві, три, чотири губи́ іст. Орфографічний словник української мови
- губа — див. губка Словник церковно-обрядової термінології
- губа — I -и, ж. 1》 Кожна з двох шкірно-м'язових рухомих складок, що утворюють краї рота у людей і тварин. || Рожеві, червонуваті краї цих складок, що є зовнішньою частиною слизової оболонки ротової порожнини. Заяча губа мед. Великий тлумачний словник сучасної мови
- губа — губа́: ◊ пан на ці́лу губу́ → пан Лексикон львівський: поважно і на жарт
- губа — 1 (-и) ж. Словник жарґонної лексики української мови
- губа — ду́ти гу́бу (мо́рду). Чванитися, пихато поводитися. Новими чванились шапками, І ратник всякий губу дув (І. Котляревський); Дме морду, що й граблями носа не дістанеш! (Укр.. присл..). відставля́ти гу́бу. Дивіться, скільки пошани має в селі голова Петрюк!.. Фразеологічний словник української мови
- губа — ЗАТО́КА (частина водного простору, що вдається в сушу); БУ́ХТА (невелика глибока морська затока); ЛАГУ́НА (неглибока морська затока); ГУБА́ (перев. Словник синонімів української мови
- губа — Губа́, губи́; гу́би, губі́в Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- губа — ГУБА́¹, и́, ж. 1. Кожна з двох шкірно-м’язових рухомих складок, що утворюють краї рота у людей і тварин. Юзя нагнулась над книжкою, і губи.. почали тремтіти (Л. Укр. Словник української мови в 11 томах
- губа — Губа, -би ж. 1) Губа. Як би не зуби та не губи, була б душа на дубі. Ном. № 368. Язичок мельне, та й у кут, а губу натовчуть. Ном. Поцілував Бондарівну у самії губи. Закр. 100. Иногда въ значеніи: ротъ. Має губу від уха до уха. Ном. Словник української мови Грінченка