губа
губа́ 1
іменник жіночого роду
частина обличчя
* Але: дві, три, чотири губи́
губа́ 2
іменник жіночого роду
поширена назва морських заток на Півночі Росії
* Але: дві, три, чотири губи́
губа́ 3
іменник жіночого роду
округа в Московській Русі
* Але: дві, три, чотири губи́
іст.
Джерело:
Орфографічний словник української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- губа — див. губка Словник церковно-обрядової термінології
- губа — I -и, ж. 1》 Кожна з двох шкірно-м'язових рухомих складок, що утворюють краї рота у людей і тварин. || Рожеві, червонуваті краї цих складок, що є зовнішньою частиною слизової оболонки ротової порожнини. Заяча губа мед. Великий тлумачний словник сучасної мови
- губа — губа́: ◊ пан на ці́лу губу́ → пан Лексикон львівський: поважно і на жарт
- губа — Аби що до губи, будуть їсти зуби. Коби була страва, а їсти буде кому. Коли б не губа, то була б золота шуба. Якби чоловік не потребував їсти, то за ті гроші дуже красно вдягався б. Шуба—кожух. Лижи мені губи, як гіркі, бо солодкі, я сам собі оближу. Приповідки або українсько-народня філософія
- губа — 1 (-и) ж. Словник жарґонної лексики української мови
- губа — ду́ти гу́бу (мо́рду). Чванитися, пихато поводитися. Новими чванились шапками, І ратник всякий губу дув (І. Котляревський); Дме морду, що й граблями носа не дістанеш! (Укр.. присл..). відставля́ти гу́бу. Дивіться, скільки пошани має в селі голова Петрюк!.. Фразеологічний словник української мови
- губа — ЗАТО́КА (частина водного простору, що вдається в сушу); БУ́ХТА (невелика глибока морська затока); ЛАГУ́НА (неглибока морська затока); ГУБА́ (перев. Словник синонімів української мови
- губа — Губа́, губи́; гу́би, губі́в Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- губа — ГУБА́¹, и́, ж. 1. Кожна з двох шкірно-м’язових рухомих складок, що утворюють краї рота у людей і тварин. Юзя нагнулась над книжкою, і губи.. почали тремтіти (Л. Укр. Словник української мови в 11 томах
- губа — Губа, -би ж. 1) Губа. Як би не зуби та не губи, була б душа на дубі. Ном. № 368. Язичок мельне, та й у кут, а губу натовчуть. Ном. Поцілував Бондарівну у самії губи. Закр. 100. Иногда въ значеніи: ротъ. Має губу від уха до уха. Ном. Словник української мови Грінченка