грішити

Адам згрішив і нам тото лишив.

Лиху вдачу дістаємо від предків своїх.

Дай, Боже, згрішити, поки будем жити.

Так оправдують себе пияки, коли хто каже, що гріх пиячити.

йому згрішити, як хліба вкусити.

Злобному, лукавому чоловікові годі жити без гріхів.

Не рад чоловік грішити, та мусить.

Не хоче чоловік творити лиха, та обставини приневолюють.

Сам блудить, а інших судить.

Сам грішить, а інших судить.

Солодко грішити, та гірко покутувати.

Кару тяжко відбувати.

Хай Бог простить, коли кортить.

Колн чоловік не годен опертися спокусі, то хай Бог простить.

Хоч через тебе згрішу, але душу потішу.

Потішають себе залюблені.

Чоловік може грішити, а тільки Бог може простити.

Прощення за гріхи мож дістати лиш від Бога.

Джерело: Приповідки або українсько-народня філософія на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. грішити — гріши́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. грішити — Чинити гріх, прогрішатися, неподобствувати, о. брати гріх на душу, ур. согрішати; (проти правил) порушувати що; (в роботі) оступатися, помилятися, хибувати; ЕВ. гріховодити, перелюбствувати, чинити перелюб, скакати в гречку. Словник синонімів Караванського
  3. грішити — [гр'ішитие] -шу, -шиш, -шиемо, -шиете; нак. -ши, -ш'іт' Орфоепічний словник української мови
  4. грішити — -шу, -шиш, недок. 1》 Робити, чинити гріх (у 1, 2 знач.). 2》 проти чого, чим. Порушувати якісь правила, норми, припускатися помилок. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. грішити — див. підозрівати Словник синонімів Вусика
  6. грішити — ГРІШИ́ТИ (чинити гріх), ПРОГРІША́ТИ розм., ПРОГРІША́ТИСЯ розм., СОГРІША́ТИ заст. — Док.: згріши́ти, погріши́ти, прогріши́ти, прогріши́тися, согріши́ти. Словник синонімів української мови
  7. грішити — Гріши́ти, -шу́, -ши́ш, -ша́ть Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. грішити — ГРІШИ́ТИ, шу́, ши́ш, недок. 1. Робити, чинити гріх (у 1, 2 знач.). [Іван:] Хто спить, той не грішить (К.-Карий, III, 1961, 28). 2. проти чого, чим. Порушувати якісь правила, норми, допускати помилки. Словник української мови в 11 томах
  9. грішити — Грішити, -шу, -шиш гл. 1) Грѣшить. Хто спить, той не грішить. Ном. № 11291. 2) грішити на кого. Подозрѣвать кого, взводить напраслину, грѣшить. Не гріши на Бога — чорт діти забрав. Ном. № 933. Словник української мови Грінченка