губитися

ГУБИ́ТИСЯ, гублю́ся, гу́бишся; мн. гу́бляться; недок.

1. Зникати, ставати, робитися невидимим, непомітним.

Вона [ стежка] вилася вгору та вгору, попід ліс, височенною кручею понад виром Стрия, а там.. губилася в темнім смерековім борі (Фр., III, 1950, 10);

Засвітилися рубінові зорі Кремля, обриси якого досі губилися в сутінках (Дмит., Розлука, 1957, 290);

// Поширюючись і зливаючись з чим-небудь, втрачати свою силу (про звуки, запахи і т. ін.).

Губилися в загальному гуркоті артилерійських пострілів кулеметні черги, гвинтівочні й автоматні постріли (Ле і Лев., Півд. захід, 1950, 340);

Далеко в отарах губиться стоголосий пташиний крик (Шиян, Переможці, 1950, 169);

// Ставати неможливим для дослідження.

Це [Золоті ворота] залишки ще тих валів, якими Ярослав Мудрий в 1037 р. оперезав своє місто від набігу кочових племен. Але заснування його [Києва] губиться десь у сивій давнині (Панч, В дорозі, 1959, 301);

// Переставати існувати, втрачати свою силу під впливом чого-небудь.

Так багато порядних думок губиться в масі фікцій і через те не переконує! (Л. Укр., III, 1952,691);

Рука випустила коріння, губилася свідомість, і обважніле тіло незграбно бовтнулося в воду (Ле, Міжгір’я, 1953, 313);

Зблизька дещо губився ефект ритмічної роботи (Смолич, І, 1958, 75).

◊ Губи́тися в здо́га́дках (до́га́дках, здо́гадах, гадка́х) — не знати, на якому з припущень зупинитися; не бути певним у своїх здогадах, думках.

Павла Андріївна ахала, охала, дивувалася, губилася в здогадках (Вовчок, Вибр., 1937, 113);

Ніна губилася в догадках (Донч., V, 1957, 451);

Козаки стежили за шхуною і губилися в здогадах (Тулуб, Людолови, II, 1957, 100);

Чогось допитувались [люди], щось мали на підозрі, радились, дошукувались і все ж губилися в гадках (Юхвід, Оля, 1959, 80).

2. перен. Позбуватися самовладання, не знати від хвилювання, як діяти, що робити.

Молодий муляр, відчуваючи за своєю спиною пильне око начальника, губився, перекладав кельму з руки в руку (Руд., Остання шабля, 1959, 23);

Данило відчув, що починає губитись від усієї цієї неясності, від плутанини (Коп., Лейтенанти, 1947, 104).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. губитися — губи́тися дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. губитися — [губитиес'а] -бл'ус'а, -биес':а, -биец':а, губл'ац':а; нак. -бис'а, -б'іц':а Орфоепічний словник української мови
  3. губитися — гублюся, губишся; мн. губляться; недок. 1》 Зникати, ставати, робитися невидимим, непомітним. || Поширюючись і зливаючись із чим-небудь, втрачати свою силу (про звуки, запахи і т. ін.). || Ставати неможливим для дослідження. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. губитися — губи́тися (рідше плу́татися, мета́тися і т. ін.) в здо́га́дках (у до́га́дках, у здо́гадах і т. ін.). Не бути впевненим у чомусь; не знати, на якому з припущень зупинитися; сумніватися, розмірковувати і т. ін. Фразеологічний словник української мови
  5. губитися — ЗНИКА́ТИ (переставати існувати, бути в наявності), ЩЕЗА́ТИ, ПРОПАДА́ТИ, ДІВА́ТИСЯ, ГИ́НУТИ, ПОГИБА́ТИ, ЗАПОДІВА́ТИСЯ розм., ЧЕ́ЗНУТИ розм., ЗБУВА́ТИ заст. Словник синонімів української мови
  6. губитися — Губитися, -блюся, -бишся гл. 1) Погубляться. 2) Теряться. Не губись там од неї, бо город великий. Зміев. у. Словник української мови Грінченка