гузка

Гузка, -ки

ж.

1) Тупой конецъ въ яйцѣ. Ив. 41. Тупой конецъ веретена. Вас. 153. Грин. ІІ. 318. Тупой конецъ огурца. Валялися недоїдені гузки з огірків. Мир. ХРВ. 410.

2) Мозоль на пятѣ. Конотоп. у.

3) Бородавка. Гузки.... випікають гузкою веретена. Грин. ІІ. 318.

4) Жировая опухоль. Мил. М. 103.

5) Нижній, задній конецъ очіпка, собранный сборками въ пучекъ. Вас. 191.

Значення в інших словниках

1. гузка — гу́зка іменник жіночого роду * Але: дві, три, чотири гу́зки  Орфографічний словник української мови
2. гузка — -и, ж. 1》 Хвостова частина тулуба птаха; зад. 2》 Тупий кінець яйця, огірка.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. гузка — КУ́ПРИК анат. (нижня кінцева частина хребта людини і тварини), КУ́ПЕР розм.; ГУ́ЗКА (хвостова частина птаха). (Химка:) Куприк? Що ж тут їсти? Сама кістка! (Панас Мирний); Юра з Ванею припустили ще дужче.  Словник синонімів української мови
4. гузка — Гу́зка, -зки, -зці = боро́давка  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. гузка — ГУ́ЗКА, и, ж. 1. Хвостова частина тулуба птаха; зад. 2. Тупий кінець яйця, огірка. На столі поналивано горілкою, понакришувано хліба, ..валялися недоїдені гузки з огірків (Мирний, II, 1954, 296).  Словник української мови в 11 томах