гузка
КУ́ПРИК анат. (нижня кінцева частина хребта людини і тварини), КУ́ПЕР розм.; ГУ́ЗКА (хвостова частина птаха). (Химка:) Куприк? Що ж тут їсти? Сама кістка! (Панас Мирний); Юра з Ванею припустили ще дужче. Вони майже не торкалися землі, і п'яти цокали їм нижче куприка (Ю. Смолич); Нащо мені женитися, нащо мені панство: коло купрів ременяки — то все господарство (М. Номис).
Словник синонімів української мови