гузир

ГУЗИ́Р (місце, де зав'язаний мішок), ОГУ́ЗОК розм., ГИ́ЧКА розм. Обома руками вхопився (Поцілуйко) за гузир мішка і, підпихаючи його коліном, поперед себе виволік за двері (М. Стельмах); Він пощупав тут і там пальцями, а потім таки розв'язав якийсь огузок і полюбувався зерном (П. Козланюк); Хвать (баба) вузла за гичку! (С. Олійник).

Значення в інших словниках

1. гузир — Гузе́р, гузир: — гуля; похідне: зібгана частина зав'язаного мішка, торби [8]  Словник з творів Івана Франка
2. гузир — гузи́р іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
3. гузир — -я, ч. 1》 Нижня товста частина снопа. 2》 Місце, де зав'язано мішок. 3》 Ріг мішка, ятера і т. ін.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. гузир — Я, ч. Нижня товста частина снопа. Від неба — тільки стягнутий гузир і вилягла земля у жовту миску. (П-1:173).  Словник поетичної мови Василя Стуса
5. гузир — Гузи́р, -ря́; -зирі́, -рі́в, -ря́м  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. гузир — ГУЗИ́Р, я́, ч. 1. Нижня товста частина снопа. Підбивала [Ярина] колосся, поперек швидко клала перевесло, коліном придавлювала гузир (Десняк, І, 1955, 397). 2. Місце, де зав’язаний мішок.  Словник української мови в 11 томах