гуляннячко

Гуляння, -ня

с. Гуляніе, веселіе, развлеченіе. А без мого миленького гуляння немає. Мет. 5. Моя дочка на гулянню, іди подивися. Чуб. ум. гуляннячко. Грин. ІІІ. 256. Ой жаль мені коханнячка, дівоцького гуляннячка. Мет. 76.

Значення в інших словниках

1. гуляннячко — гуля́ннячко іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. гуляннячко — -а, с. Пестл. до гуляння.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. гуляннячко — Гуля́ннячко, -чка, -чку  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
4. гуляннячко — ГУЛЯ́ННЯЧКО, а, с. Пестл. до гуля́ння. — Спізниться він на гуляннячко, я й очі виплачу (Вовчок, І, 1955, 3); — Він же колись до неї залицявся, на вечорницях з нею бував. Може, те гуляннячко не забулося? (Шиян, Баланда, 1957, 144).  Словник української мови в 11 томах