гунути

Гунути, -ну, -неш

гл.

1) Дунуть, загудѣть, зашумѣть, крикнуть. Як гуне, — такий вітер! Зміев. у. Він разом як гуне!

2) Кинуть, броситься. Гунем огулом на врага. Мкр. Г. 31. Собаки так і гунули, та вп'ять назад. О. 1861. V. 72.

Значення в інших словниках

1. гунути — гуну́ти дієслово доконаного виду розм.  Орфографічний словник української мови
2. гунути — -ну, -неш, док., розм. 1》 Швидко, навально рушити в якомусь напрямі. 2》 Важко, з шумом упасти.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. гунути — див. бігти  Словник синонімів Вусика
4. гунути — БУ́ХНУТИСЯ розм. (важко, з силою, з розгону або з глухим звуком, шумом, гуркотом упасти), БУ́ХНУТИ розм., БА́ХНУТИСЯ розм., БЕ́ХНУТИ розм., БЕ́ХНУТИСЯ розм., ГРИ́МНУТИСЯ розм., ГРИ́МНУТИ розм., ГРЮ́КНУТИСЯ розм., ГРЯ́КНУТИСЯ розм., ГЕ́ПНУТИСЯ розм.  Словник синонімів української мови
5. гунути — ГУНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., розм. 1. Швидко, навально рушити в якомусь напрямі. З усіх кутків так і гунули всі до гурту (Вас., II, 1959, 131); Машини як гунули по степах, земля гуде (Ю. Янов., І, 1954, 222). 2. Важко, з шумом упасти.  Словник української мови в 11 томах