гілляка

Гілляка, -ки

ж. Вѣтвь, большая вѣтвь. Нагинай гілляку, доки молода. Ном. № 6007.

Значення в інших словниках

1. гілляка — гілля́ка іменник жіночого роду розм.  Орфографічний словник української мови
2. гілляка — -и, ж., розм. Те саме, що гілля.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. гілляка — ГІЛЛЯ́КА, и, ж., розм. Те саме, що гілля́. Заревіла престрашенна буря, .. гілляки тріщать, ламаються, падають (Г. Квітка-Основ'яненко); Дужі гілляки в цвілих кордубатих узлах покривали зверху місцину шатром (П.  Словник української мови у 20 томах
4. гілляка — див. гілка  Словник синонімів Вусика
5. гілляка — пови́снути на гілля́ці (на вербі́). 1. Заподіяти собі смерть; повіситися. (Домаха:) Коли б одна була, може б у річку кинулася або повисла на гілляці; а тепер мушу жити, хоч важко..! (М.  Фразеологічний словник української мови
6. гілляка — ГІЛЛЯ́КА (великий відросток від стовбура дерева), ГІЛЛЯ́, ГАЛУ́ЗА, СУК, КОНА́Р перев. мн., діал. Стовбур.. був низький, і перша гілляка відходила од нього за півтора метри від ґрунту (І.  Словник синонімів української мови
7. гілляка — Гілля́ка, -ки, -ці; -ля́ки, -ля́к  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
8. гілляка — ГІЛЛЯ́КА, и, ж., розм. Те саме, що гілля́. Заревіла престрашенна буря,.. гілляки тріщать, ламаються, падають (Кв.-Осн., II, 1956, 413); Дужі гілляки в цвілих кордубатих узлах покривали зверху місцину шатром (Тич.., 1957, 240).  Словник української мови в 11 томах