Значення в інших словниках
-
дворик —
дво́рик іменник чоловічого роду
Орфографічний словник української мови
-
дворик —
-а, ч. Зменш. до двір I 1). Вигульний дворик — загорода для утримування тварин на відкритому повітрі.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
дворик —
див. оселя
Словник синонімів Вусика
-
дворик —
ДВО́РИК, а, ч. Зменш. до двір¹1. [Терпилиха:] Три роки уже як ми.. продали дворик свій на Мазурівці, покинули Полтаву (Котл., II, 1953, 16); — Мені теж туди, — схвильовано відповіла вона, поспішаючи двориком, брукованим гострим камінням (Досв., Вибр.
Словник української мови в 11 томах