двірець
Двірець, -рця
м.
1) ум. отъ двір. Стань, матінко, край двірця; іде твоя дочка до вінця. Мет. 173.
2) Дворецъ.
3) двірець залізничний. Вокзалъ желѣзнодорожный.
Словник української мови ГрінченкаДвірець, -рця
м.
1) ум. отъ двір. Стань, матінко, край двірця; іде твоя дочка до вінця. Мет. 173.
2) Дворецъ.
3) двірець залізничний. Вокзалъ желѣзнодорожный.
Словник української мови Грінченка