двірець

двіре́ць

-рця, ч., зах.

Залізнична станція; вокзал.

Значення в інших словниках

1. двірець — Дворець, двіре́ць: — вокзал [48;52;II-IV] — тут: вокзал [18] — вокзал, залізнична станція [1;3;20] — залізнична станція, вокзал [I] Дворе́ць: Дво́рець: — вокзал [22;52;XI] — вокзал, залізнична станція [51] — залізничний вокзал [19] — дворець (408) — <�пол. dworzec—вокзал; [MО,VI]  Словник з творів Івана Франка
2. двірець — двіре́ць іменник чоловічого роду палац; вокзал — діал. рідко  Орфографічний словник української мови
3. двірець — 1. див. дворець 2. це див. вокзал  Словник чужослів Павло Штепа
4. двірець — двіре́ць вокзал; залізнична станція (ст): Він о десятій мусить бути на роботі, на головному двірці́. Ціле його життя пройшло на ньому, між вагонами, між рейками, між семафорами (Нижанківський); Двірець був модерний, побудований на місці давнього в рр.  Лексикон львівський: поважно і на жарт
5. двірець — ВОКЗА́Л (будинок для обслуговування пасажирів на залізниці, пристані тощо), СТА́НЦІЯ, ДВОРЕ́ЦЬ (ДВІРЕ́ЦЬ) діал.; АВТОВОКЗА́Л (при автобусному сполученні). Вранці приїхав до Цюріха, кинув речі на вокзалі, а сам пішов до вечора блукати по місту (М.  Словник синонімів української мови
6. двірець — Двіре́ць, -рця́; двірці́, -ці́в  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. двірець — ДВІРЕ́ЦЬ див. дворе́ць.  Словник української мови в 11 томах
8. двірець — Двірець, -рця м. 1) ум. отъ двір. Стань, матінко, край двірця; іде твоя дочка до вінця. Мет. 173. 2) Дворецъ. 3) двірець залізничний. Вокзалъ желѣзнодорожный.  Словник української мови Грінченка