дереш —
ДЕ́РЕШ, а, ч., діал. Чалий кінь або віл. Коли дорогою зустрічає [Дмитро] кого з людей, старанно і довго, з удаваною скорботою, розпитує про свого дереша з зірочкою на лобі (Стельмах, Вел. рідня, 1951, 616).
Словник української мови в 11 томах