дерилюд —
дери́люд іменник чоловічого роду, істота рідко
Орфографічний словник української мови
дерилюд —
-а, ч., рідко. Те саме, що здирник.
Великий тлумачний словник сучасної мови
дерилюд —
див. жорстокий; скупий
Словник синонімів Вусика
дерилюд —
ЗДИ́РНИК розм. (той, хто вимагає або домагається чого-небудь шляхом примусу, погроз, насильства, хто оббирає, обдирає кого-небудь), ДРАПІ́ЖНИК (ДРЯПІ́ЖНИК) розм., ДРАПІ́КА (ДРЯПІ́КА) розм., ДРАПІ́ЖКА (ДРЯПІ́ЖКА) розм., ДЕРІ́Й розм., ДЕРУ́Н розм.
Словник синонімів української мови
дерилюд —
ДЕРИ́ЛЮД, а, ч., рідко. Те саме, що зди́рник. [Мелешко:] Та з вас хоча роботу Вигнічує проклятий дерилюд! А з ковалів залізо вимагає (Коч., І, 1956, 447); — Дай цьому дерилюду синеньку, бо він такий, що здере з живого й мертвого (Стельмах, Хліб.., 1959, 176).
Словник української мови в 11 томах