дзвін
Дзвін, дзвону
м.
1) Колоколъ. Бубонів, як міський дзвін. МВ. І. 105. У неділю рано задзвонили в дзвони. Мет. 95.
2) Звонъ. дати на дзвони. см. давати.
3) Родъ дѣтской игры. О. 1861. XI. Св. 37.
4) Родъ писанки. КС. 1891. VI. 37. ум. дзвінок, дзвоник.
Словник української мови Грінченка