дзуски

Дзус, дзуски!

меж.

1) Прочь! Пошелъ! Нельзя! А дзуски, поганий! Кв. II. 268. Правда, й туди вашому брату.... дзус. К. ЧР. 243. А дзуски не хочеш? Козелец. у.

2) Брысь! (на кошекъ).

Значення в інших словниках

1. дзуски — дзу́ски вигук геть — до котів; годі, зась незмінювана словникова одиниця рідко  Орфографічний словник української мови
2. дзуски — див. дзусь.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. дзуски — ДЗУ́СКИ див. дзусь.  Словник української мови в 11 томах