добалакати Добалакати, -каю, -єш гл. Договорить. Чи ти вже своє добалакав? Харьк. у. Словник української мови Грінченка
Значення в інших словниках добалакати — добала́кати дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови добалакати — див. добалакувати. Великий тлумачний словник сучасної мови добалакати — ДОБАЛА́КАТИ див. добала́кувати. Словник української мови в 11 томах