добрехати Добрехати, -брешу, -шеш гл. Доврать. Або перебрехати, або не добрехати. Кв. 11. 221. Словник української мови Грінченка
Значення в інших словниках добрехати — добреха́ти дієслово доконаного виду розм. Орфографічний словник української мови добрехати — ДОБРЕХА́ТИ див. добрі́хувати. Словник української мови у 20 томах