добрящий —
ДОБРЯ́ЩИЙ, а, е, розм., рідко. Те саме, що добря́чий. — Я радію серцем, що справді ти така добряща людина, як я про тебе думав (Барв., Опов.., 1902, 164); Там далі — вози добрящі, кінські й чумацькі, обіддя міцне, чудове, колеса (Н.-Лев.
Словник української мови в 11 томах