довити

Довива́ти, -ва́ю, -єш

сов. в. довити, -в'ю, -в'єш, гл. Довивать, довить, окончить вить, свивать. Ой прошу вас, дружечки, до хати моїй донечці віночок довивати. Грин. ІІІ. 458.

Значення в інших словниках

1. довити — дови́ти дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. довити — див. довивати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. довити — ДОВИ́ТИ див. довива́ти.  Словник української мови в 11 томах