догоряти
Догаряти и догоряти, -ряю, -єш II
гл.
1) Интересовать, сильно занимать, затрогивать. Дівка засватана, то її не догаряють вечерниці. Звягел. у. Більш нікому не догоря, як тобі, родичеві. Новомирг.
2) Допекать, донимать. Його нічого не догаряє, то що йому. Н. Вол. у. Жінка йому групко догаряє за свою худобу. Волын. г.
---------------
I. Догоря́ти, -ря́ю, -єш
сов. в. догоріти, -рю, -риш, гл. Догорать, догорѣть. Дещо. 60. Сосонка горить, дівчина говорить; сосна догоряє, дівчина вмірає. Чуб. V. 394.
---------------
II. Догоряти
см. догаряти.
Словник української мови Грінченка