долічувати

Долічувати, -чую, -єш

сов. в. долічити, -чу, -чиш, гл. Досчитывать, досчитать. Нас волів та все лічив (зорі), а перед світом заснув, то й не долічив. ЗОЮР. І. 231.

Значення в інших словниках

1. долічувати — долі́чувати дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. долічувати — -ую, -уєш, недок., долічити, -лічу, -лічиш, док., перех. і неперех. Закінчувати лічити що-небудь; лічити до якогось числа.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. долічувати — ДОЛІ́ЧУВАТИ, ую, уєш, недок., ДОЛІЧИ́ТИ, лічу́, лі́чиш, док., перех. і неперех. Закінчувати лічити що-небудь; лічити до якогось числа. — Лягай, чоловіче, спати, коли тебе сон зміг: лягай, серце, а я ось швидко долічу (Н.-Лев.  Словник української мови в 11 томах