доправляти
Доправля́ти, -ля́ю, -єш
сов. в. доправити, -влю, -виш, гл.
1) Дослуживать, дослужить церковную службу. Піп доправив службу.
2) доправити довг. Взыскать долгъ.
3) Доводить, довести. Одведи отцих людей та гляди мені, прямо доправ до красної дівиці — ясної зірниці. Мнж. 19.
Словник української мови Грінченка